ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 295/248/17
провадження № К/9901/21957/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 295/248/17
за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В., Франовської К. С.) від 11 квітня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвели до встановлення ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850);
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 850 та здійснити нарахування (розрахунок) та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що привело до встановлення ІІІ групи інвалідності.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), а також Порядку № 850 сформувало та направило до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності, однак відповідач неправомірно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що виплата такої допомоги повинна здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського.
3. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 850.
Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 03 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 31 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло пояснення Національної поліції України на касаційну скаргу, в яких останнє зазначало, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, надано невірну оцінку обставинам у праві, на підставі чого прийнято незаконне та помилкове рішення, яким скасовано рішення суду першої інстанції. Національна поліція України вважає касаційну скаргу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
8. 07 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення Міністерства внутрішніх справ України, в якому останнє просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 03 серпня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, а в період з 07 листопада 2015 року по 18 січня 2016 року в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
14. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 15 січня 2016 року № 12 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
15. Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 514523 від 03 червня 2016 року за результатами первинного огляду ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності з 30 травня 2016 року внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
16. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 570/147, захворювання ОСОБА_2 пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
17. ОСОБА_2 звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на що листом від 01 листопада 2016 року № 2093/29/05-2016 позивача повідомлено, що рішенням Житомирської обласної МСЕК № 2 від 03 червня 2016 року його визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції, у зв'язку з чим, правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.
18. Водночас, листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від листопада 2016 року № 2442/29/05-2016 позивача повідомлено, що направлені на затвердження до Міністерства внутрішніх справ України матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 повернуті без розгляду, оскільки призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.
19. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 850, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та є протиправним.
21. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 3 п. 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII прав на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
22. Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.
23. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідач повернув без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
24. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Міністерство внутрішніх справ України має повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 850 з прийняттям відповідного рішення.
25. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки на останнього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII і наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, яким затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), та за змістом якого, одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби - у даному випадку Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області.
26. Водночас апеляційний суд зазначив, що оскільки 07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
27. Проте, позивач із відповідною заявою (рапортом) звернувся не за останнім місцем служби до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, а до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, яке, з огляду на характер спірних правовідносин та положення Порядку № 4, не є належним органом до якого позивач мав звернутися за одноразовою грошовою виплатою у зв'язку з встановленням групи інвалідності після звільнення зі служби в органах Національної поліції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
28. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційним судом не було враховано, що Міністерство внутрішніх справ України в порушення п. 9 Порядку № 850 за результатами розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги, не прийняло.
29. Скаржник вказує, що саме на Міністерство внутрішніх справ України покладено обов'язок прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги, яке відповідач всупереч положенням Закону № 565-ХІІ та Порядку № 850 не прийняв, а документи позивача про призначення такої допомоги повернув без розгляду