ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 758/12628/16-а
провадження № К/9901/16292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 758/12628/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення;
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Подільського районного суду міста Києва (суддя Васильченко О. В.) від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кобаль М. І., Епель О. В., Карпушової О. В.) від 15 листопада 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з включенням до грошового забезпечення 60 % щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови КМУ № 889, з 17 лютого 2016 року, з урахуванням виплачених сум.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що при призначенні йому пенсії з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, які він отримував на момент звільнення, органами Пенсійного фонду України не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, яка була введена в дію Постановою КМУ № 889 з 01 вересня 2013 року, яку він отримував на постійній основі при проходженні військової служби, що в результаті призвело до неправильного нарахування пенсії і як наслідок зменшення її розміру.
3. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 05 грудня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. 06 лютого 2018 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на 13 березня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в складі Збройних Сил України та має вислугу років: календарну 30 років 04 місяці та пільгову 55 років 03 місці.
12. Наказом Міністра оборони України від 15 грудня 2015 року № 1051 ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас за п. «б» ч. 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
13. Згідно довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, виданої Військовою частиною А 0549, щомісячне додаткове грошове забезпечення та премії позивача за 2015 рік загалом становлять 48 650,85 грн., а за 2014 рік - 33051,01 грн.
14. Починаючи з 08 жовтня 2015 року позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) в розмірі 4042,74 грн.
15. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області при здійснені розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_2, не враховано щомісячну додаткову винагороду військовослужбовця, яку позивач отримував під час проходження служби.
16. 22 серпня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, які він одержував на момент звільнення з військової служби, в тому числі з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була введена в дію Постановою КМУ № 889.
17. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 01 вересня 2016 року № 549/П-12 ОСОБА_2 повідомлено, що чинним законодавством не передбачено врахування винагород до додаткових видів грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія, а тому підстав для перерахунку пенсій немає.
18. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з посиланням на ст. 9, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та ст. 43 Закон № 2262-ХІІ, виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
20. Водночас судами встановлено, що передбачена Постановою КМУ № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода мала постійний характер, і виплачувалась позивачу з моменту її запровадження і до часу звільнення останнього з військової служби.
21. Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення з військової служби, та з якої у свою чергу, нараховувались та сплачувались страхові внески, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в силу положень ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ та ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, вона повинна враховуватися при обчисленні розміру пенсії позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
24. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезп