ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2019 року
Київ
справа №855/72/19
адміністративне провадження №А/9901/57/19, А/9901/56/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Головко О.В.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року та рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2019 року (ухвалені колегією суддів у складі головуючого судді - Собківа Я.М., суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.)
у справі за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: кандидата на пост Президента України ОСОБА_5, кандидата на пост Президента України ОСОБА_6, кандидата на пост Президента України ОСОБА_7 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
установив:
Кандидат на пост Президента України ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: кандидат на пост Президента України ОСОБА_5, кандидат на пост Президента України ОСОБА_6, кандидат на пост Президента України ОСОБА_7, в якому просила:
- визнати бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо не встановлення у виборчому бюлетені з виборів Президента України 31 березня 2019 року при затвердженні 8 березня 2019 року його форми і тексту порядкових номерів відповідних граф бюлетеня, в яких міститься інформація про персональні дані кандидатів на пост Президента України та місце для голосування за них, протиправною;
- зобов'язати Центральну виборчу комісію внести зміни до форми виборчого бюлетеня, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 08 березня 2019 року № 512, шляхом проставлення порядкових номерів відповідних граф бюлетеня, в яких міститься інформація про персональні дані кандидатів на пост Президента України та місце для голосування за них.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Центральна виборча комісія в межах визначених Законом повноважень повинна була встановити таку форму виборчого бюлетеня, яка б забезпечила виборцям рівні умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні, а також сприяла додержанню принципів виборчого процесу.
Оскільки у виборчому бюлетені на виборах Президента України 2019 внаслідок протиправної бездіяльності Центральної виборчої комісії в день голосування 31 березня 2019 року будуть міститися відомості про двох кандидатів на пост Президента України, які мають однакове прізвище, аналогічні ініціали, посаду та місце роботи, а також про двох кандидатів із однаковими прізвищами, це призведе до помилкового розуміння виборцями результатів зробленого ними вибору та спотворить результати волевиявлення.
Того ж дня, 08 березня 2019 року, до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у вказаній судовій справі шляхом заборони Центральній виборчій комісії та Державному підприємству «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» вчиняти будь-які дії, пов'язані з виготовленням (друком) виборчих бюлетенів з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, до вирішення справи по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішення суду першої інстанції, позивач оскаржила його до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року апелянт вказує, що така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження обставин, на які посилався позивач та доводів, викладених у заяві про забезпечення позову.
Судом не взято до уваги, що встановлення заборони для ЦВК та Державному підприємству «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» вчиняти будь-які дії, пов'язані з виготовленням (друком) виборчих бюлетенів з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, до вирішення справи по суті не зупинить, унеможливить або в інший спосіб порушить безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
Крім того, позивач вважає, що судом не надано правової оцінки висновку, викладеному у Рішенні Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009 (справа про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України), згідно із яким неможливість поновлення у виборчих правах через швидкоплинний виборчий процес без заходів забезпечення позову втрачає будь-який сенс звернення до суду з цих питань.
Просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року та прийняти нову, якою заяву позивача про забезпечення позову задовольнити. Заборонити Центральній виборчій комісії (далі - ЦВК, Комісія) та Державному підприємству «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» вчиняти будь-які дії, пов'язані з виготовленням (друком) виборчих бюлетенів з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, до вирішення справи по суті.
За результатами розгляду позовної заяви по суті Шостий апеляційний адміністративний суд рішенням від 10 березня 2019 року у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася із апеляційною скаргою на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2019 року, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року позивач зазначає, що таке судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що постановою Центральної виборчої комісії від 15 грудня 2009 року № 492 «Про форму і текст виборчого бюлетеня для голосування в день виборів Президента України 17 січня 2010 року та форму виборчого бюлетеня для повторного голосування» встановлено відповідну нумерацію виборчого бюлетеня на вибори Президента України 2010 року, правомірність якої підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2009 року по справі № А-67/09.
Апелянт наголошує, що вищезазначеним рішенням встановлена необхідність у такій нумерації, яка обумовлена включенням до виборчого бюлетеня 18 кандидатів на пост Президента України. Зазначення нумерації у виборчому бюлетені позитивно вплине на реалізацію виборчих прав громадян України, що відповідає основним принципам діяльності Комісії.
Посилання Шостого апеляційного адміністративного суду на відсутність нумерації граф виборчого бюлетеня під час організації підготовки та проведення позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року, не є ґрунтовними та об'єктивними, оскільки до вказаного виборчого бюлетеня на той час не було включено жодних кандидатів із однаковими прізвищами.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вказав, що приймаючи постанову від 8 березня 2019 року № 512 Центральна виборча комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак вважає, що будь-якої протиправної бездіяльності щодо не встановлення у виборчому бюлетені з виборів Президента України 31 березня 2019 року під час затвердження його форми і тексту порядкових номерів відповідних граф бюлетеня, в яких міститься інформація про персональні дані кандидатів на пост Президента України та місце для голосування за них, Центральною виборчою комісією не допущено.
Законодавством України про вибори Президента України встановлений чіткий перелік відомостей, які мають міститися у виборчому бюлетені, серед яких відсутня вказівка на обов'язкову нумерацію відповідних граф бюлетеня, в яких міститься інформація про персональні дані кандидатів на пост Президента України.
Затвердження форми та тексту виборчого бюлетеня належить до дискреційних повноважень Центральної виборчої комісії. В свою чергу, зобов'язання Центральної виборчої комісії судом внести зміни в постанову Центральної виборчої комісії від 8 березня 2019 року №512 шляхом проставляння порядкових номерів у виборчому бюлетені буде втручанням у дискреційні повноваження Комісії.
Треті особи - кандидат на пост Президента України ОСОБА_5, кандидат на пост Президента України ОСОБА_6, кандидат на пост Президента України ОСОБА_7 пояснень з приводу апеляційних скарг не надавали, у судове засідання не з'явились.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, просив їх задовольнити.
Зазначив, що законодавцем надано виключне право Центральній виборчій комісії як органу, що зобов'язаний забезпечити дотримання основних засад та принципів виборчого процесу, встановлювати форму виборчих бюлетенів.
Необхідність нумерації граф бюлетеня, в яких міститься інформація про персональні дані кандидатів на пост Президента України, обумовлена великою кількістю зареєстрованих кандидатів на пост Президента України та дозволить повною мірою забезпечити дотримання основних принципів виборчого процесу.
Крім того, важливість затвердження форми бланку з такою нумерацією пов'язана з тим, що виборчий бюлетень містить відомості про двох кандидатів з однаковим прізвищем та ініціалами - ОСОБА_5, а також двох кандидатів з однаковими прізвищами - ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Проте, затверджуючи форму виборчих бюлетенів чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, Центральна виборча комісія не врахувала зазначені вище обставини, у зв'язку з чим допустила протиправну бездіяльність, яка полягала у невикористанні свого права на затвердження відповідної форми бюлетеня із нумерацією граф, які містять інформацію про персональні дані кандидатів на пост Президента України.
Стосовно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року, представник позивача надав пояснення, за змістом аналогічні тим, які зазначені у апеляційній скарзі на дане судове рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг. Оскаржувані рішення суду першої інстанції вважає законними і обґрунтованими, просив залишити їх без змін.
Зазначив, що під час наради ЦВК 6 березня 2019 року та засідання 8 березня 2019 року за участю уповноважених представників кандидатів на пост Президента України, в тому числі - ОСОБА_4, обговорювалось та вирішувалось питання щодо проставлення у виборчому бюлетені нумерації граф, які містять інформацію про персональні дані кандидатів на пост Президента України. За результатами голосування такі пропозиції не були підтримані відповідною більшістю голосів членів Комісії, а тому вважаються не прийнятими.
Посилання апелянта на бездіяльність відповідача є необґрунтованим, оскільки Комісією вжито всіх необхідних та визначених законом заходів при затвердженні форми виборчого бюлетеня та використано надані повноваження у межах та у спосіб, визначені законом.
Представник відповідача зазначив, що станом на 2009 рік редакція статті 71 Закону України «Про вибори Президента України» дозволяла проставити нумерацію відповідних граф із інформацією про персональні дані кандидатів у Президенти України. У 2014 році норма даної статті зазнала змін, зокрема, щодо розміщення порожнього квадрату для проставлення відмітки про голосування за відповідного кандидата. Такий квадрат тепер має розміщуватись ліворуч напроти відомостей про кожного кандидата, що, на думку представника відповідача, унеможливлює проставлення нумерації кандидатів у виборчому бюлетені, на якій наполягає позивач.
Крім того, представник ЦВК вказав, що законом чітко визначено обсяг та джерела отримання виборцями інформації про кандидатів на пост Президента України з метою реалізації усвідомленого, поінформованого, вільного вибору. А тому твердження апелянта про те, що відсутність нумерації граф бюлетеня порушить принцип рівності та спотворить результати волевиявлення виборців, є безпідставними.
Стосовно оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року представник відповідача вважає її законною та обґрунтованою. Просить залишити її в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2019 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту заяви позивача про забезпечення позову, дана заява мотивована тим, що друк виборчих бюлетенів може розпочатися негайно після затвердження Центральною виборчою комісією їх форми, кольору і тексту, що в подальшому ускладнить виконання рішення суду щодо внесення відповідних змін до форми та тексту виборчих бюлетенів і призведе до необхідності їх повторного передруковування та витрачання коштів державного бюджету.
Відмовляючи у задоволенні цієї заяви, суд попередньої інстанції виходив з того, що судом не встановлено, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову протягом скороченого дводенного строку розгляду виборчого спору зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або порушити право особи на ефективний судовий захист.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною четвертою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що забезпечення позову в адміністративній справі - це елемент права на судовий захист, спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
В свою чергу, заходи забезпечення позову мають застосовуватись у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, представником позивача не надано будь-яких доказів, що вказували б на наявність об'єктивних обставин, що в подальшому можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі незастосування судом таких заходів забезпечення позову.
Наведені заявником обставини є лише його припущеннями, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову протягом скороченого дводенного строку розгляду виборчого спору істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або завдасть шкоди більшої, ніж невжиття таких заходів.
Враховуючи скорочені строки розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом, застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не дозволить забезпечити виконання мети вжиття таких заходів та порушить безперервність процесу підготовки і проведення виборів, що, в силу частини четвертої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, виключає законну можливість задоволення такої заяви позивача.
Посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009 (справа про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України) є необґрунтованим, оскільки стосується права особи на звернення до суду із заявою про забезпечення позову у справах щодо виборчого процесу.
У даній справі це право реалізовано позивачем шляхом подання заяви про забезпечення позову, що була розглянута по суті Шостим апеляційним адміністративний судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Стосовно апеляційної скарги позивача на рішення Шостого апеляційного адміністративного суд