ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/1409/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Коркішко В. М.
позивач-1 - Міністерство оборони України
представник позивача-1 - Буданов О. П.
позивач-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя
представник позивача-2 - не з'явився
відповідач-1 - Державне підприємство "Дніпровське"
представник відповідача-1 - не з'явився
відповідач-2 - Селянське (фермерське) господарство "Агролан"
представник відповідача-2 - не з'явився
третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України
представник третьої особи - Нестеренко Н. М.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпровське" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (головуючий суддя - Широкобокова Л. П., судді Подобєд І. М., Орєшкіна Е. В.) у справі Господарського суду Запорізької області за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до Державного підприємства "Дніпровське" та Селянського (фермерського) господарства "Агролан" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним договору про спільну обробку землі та повернення земельної ділянки,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 10.07.2017 Військовий прокурор Запорізького гарнізону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач-1, Міноборони), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (далі - Позивач-2, Відділ) звернувся до Державного підприємства "Дніпровське" (далі - Відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства "Агролан" (далі - Відповідач-2) з позовом про визнання недійсними договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 (далі - Договір), Додаткової угоди від 01.04.2016 про внесення змін та доповнень до Договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 (далі - Додаткова угода), укладених між Відповідачами; зобов'язання Відповідача-1 повернути Позивачу-1 в особі Позивача-2 земельну ділянку площею 233 га, розташовану на території Новотавричівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, військове містечко № 82 (далі - Земельна ділянка).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, дозвіл на її передання Відповідачу-1 не надавався. У зв'язку з тим, що при укладенні Договору Відповідачами порушено вимоги статей 77,116, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", цей Договір підлягає визнанню недійсним.
2. Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.
2.2. Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 касаційну скаргу Відповідача-1 задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 скасовано, справу направлено до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
2.3. Постанова мотивована тим, що суди не надали належної оцінки акту приймання-передачі від 30.03.2012, оскільки не встановили, які саме об'єкти було передано до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Третя особа, Мінагрополітики), що входило до складу цілісного майнового комплексу, переданого на підставі вказаного акта. Крім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували та не дослідили обсягу прав на земельну ділянку, за наявності, на якій розміщений вказаний цілісний майновий комплекс, та яка могла бути передана на підставі зазначених норм для користування нерухомим майном у складі цього цілісного майнового комплексу. Суди попередніх інстанцій не дослідили зазначений доказ в контексті з'ясування моменту, з якого позивачам стало відомо про порушення права землекористувача на Земельну ділянку у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу, який знаходиться на Земельній ділянці (її частині). Заявлені у справі позовні вимоги мотивовані тим, що Земельна ділянка, щодо спільної діяльності на якій укладений Договір за відсутності дозволу Міністерства оборони України, належить до земель оборони, що свідчить про порушення при укладенні цього Договору вимог закону, у зв'язку з чим Прокурор просить визнати недійсним Договір та повернути земельну ділянку. Тобто правопорушення, на яке посилається Прокурор як на підставу позову, не можна вважати триваючим, оскільки воно пов'язане з моментом вибуття майна з володіння Позивачів. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку йдеться про триваюче правопорушення, що виключає можливість застосування позовної давності, помилкові
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3.1. 11.07.2018 рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3.2. Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до наказу Мінагрополітики від 05.11.2011 № 516 та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012 цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки (у тому числі Земельна ділянка), закріплені за військовим радгоспом "Дніпровський" зі сфери управління Міноборони прийнято до сфери управління Мінагрополітики. Зазначені наказ та акт чинні та не скасовані. При цьому право користування військовим радгоспом "Дніпровський" Земельною ділянкою встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 26.03.2009 у справі № 10/122/09. Відсутні підстави для визнання Договору недійсним та повернення земельної ділянки, оскільки Позивачами не доведено порушення їх прав та законних інтересів, а також укладення Договору всупереч закону та інтересам держави і суспільства, отже не доведено достатність підстав для звернення з цим позовом. Прокурором та Позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки їм було відомо про факти користування Земельною ділянкою Відповідачем-1, який є правонаступником військового радгоспу "Дніпровський".
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. 10.12.2018 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; визнано недійсним Договір, Додаткову угоду, укладені між Відповідачами; зобов'язано Відповідача-2 повернути Міноборони в особі Відділу Земельну ділянку.
4.2. Суд дійшов висновку про те, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що Земельна ділянка не була надана військовому радгоспу у користування з дотриманням вимог чинного законодавства, право користування не було закріплено жодним належним документом, а актом на право користування землею від 29.07.1959 підтверджується, що Земельна ділянка належить до земель оборони і знаходиться в оперативному управлінні Міноборони. Позивачі мають право на Земельну ділянку та їх вимоги щодо усунення перешкод в користуванні Земельною ділянкою шляхом зобов'язання її повернути є такими, що відповідають способам захисту, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З огляду на відсутність на час укладення Договору рішення про надання Відповідачам дозволу на використання спірної Земельної ділянки, віднесеної до категорії земель оборони, зміст цього Договору суперечить положенням частини першої статті 317 ЦК України, статей 77, 116, 123 ЗК України, статей 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", отже наявні підстави для визнання недійсним в судовому порядку відповідно до частини першої статті 203 ЦК України укладеного сторонами Договору. Акт від 30.03.2012 не містив жодних посилань та доказів щодо спірної земельної ділянки, не було змінено статусу ділянки як земель оборони, до часу державної реєстрації Відповідача-1, яка відбулась 15.09.2015, земельну ділянку використовував воєнний радгосп як структурний підрозділ Міноборони і лише з часу державної реєстрації Відповідача-1 відбулося безпідставне використання земельної ділянки, а Прокурор звернувся з позовом 10.07.2017, тобто у межах встановленого трирічного строку.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. Відповідач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018.
6. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
6.1. 23.02.2019 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 залишити без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.
6.2. 25.02.2019 Позивач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
6.3. 25.02.2019 Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018 залишити в силі.
7. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
7.1. Суд неправильно застосував (не застосував) статтю 261 ЦК України в сукупності з статтями 257, 260 ЦК України, оскільки початок перебігу позовної давності відраховує не від дати, коли Позивачі дізнались про порушення свого права, а з дати, коли Прокурор дізнався про порушення прав Позивачів.
7.2. Суд неправильно застосував статті 125, 328, 391 ЦК України, а також статті 195 - 201 ЗК УРСР, враховуючи, що Позивачі не були ні власниками спірного майна, ні його користувачами, відповідне право за ними не зареєстровано, а суд відповідні обставини не перевірив. До того ж фактичне володіння Земельною ділянкою здійснює Мінагрополітики з 30.02.2012 в особі Відповідача-1.
7.3. Правопорушення, на яке посилається Прокурор як на підставу позову не можна вважати триваючим, оскільки воно пов'язане з моментом вибуття майна з володіння Позивачів, тому висновки апеляційного господарського суду про те, що у цьому випадку йдеться про триваюче правопорушення, що виключає можливість застосування позовної давності, помилкові.
7.4. Так як Позивачі не є сторонами спірного правочину, суд мав встановити у них наявність підстав ототожнювати себе зі статусом заінтересованої особи, що свідчить про неправильне застосування судом частини третьої статті 215 ЦК України.
7.5. Суд не врахував, що за змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, поки його недійсність не встановлена судом, що в сукупності з частиною другою статті 328 ЦК України, яку також порушив суд, як і частина третя статті 397 ЦК України, не надає суду права визнавати недійсним договір, укладений між Відповідачами, не встановивши незаконність набуття права користування, що не було встановлено судом.
7.6. Суд не врахував статтю 92 ЗК України, оскільки Позивачі не є суб'єктами права постійного користування Земельною ділянкою.
7.7. Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7.8. В порушення статті 75 ГПК України суд вважав встановленими обставини, які не були встановлені преюдиціально і які сторони не визнають, безпідставно звільняючи Позивачів від обов'язку доведення відповідно до статті 74 ГПК України, оскільки наявність статусу землекористувача, реєстрації такого статусу, наявність статусу заінтересованої особи за оспорюваним правочином, незаконність отримання у володіння Відповідачем-1 землі презюмуються судом без посилання на відповідні докази.
7.9. Суд допустив порушення статті 91 ГПК України, оскільки за клопотанням Відповідача-1 про огляд оригіналу акта на право постійного користування акт оглянуто не було, що не викликало у суду сумнівів щодо правомірності судового розгляду справи за відсутності цього документа.
8. Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу
8.1. Суд правильно встановив, що Земельна ділянка належить до категорії земель оборони, знаходиться в управлінні та користуванні Міноборони, а також перебуває на відповідному обліку у Відділі.
8.2. Правильним є висновок суду про те, що Земельна ділянка не перебувала у законному користуванні військового радгоспу, а тимчасове фактичне використання земельної ділянки, яка є землями оборони, не створює жодних правових наслідків та правонаступник не може набути права на майно, яке не належало правопопереднику.
8.3. Ні Прокурор, ні Позивачі не є сторонами оспорюваного правочину, тому про його існування та правову природу не могли бути обізнані.
8.4. Постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга задоволенню не підлягає.
9. Доводи Позивача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу
9.1. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.
10. Доводи Третьої особи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
10.1. Відповідно до наказу Мінагрополітики від 05.11.2011 № 516 та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012 цілісний майновий комплекс, майно та земельні ділянки (у тому числі Земельна ділянка), закріплені за військовим радгоспом "Дніпровський", прийнято зі сфери управління Міноборони до сфери управління Мінагрополітики. Зазначені наказ та акт чинні та не скасовані.
10.2. Суд першої інстанції правильно встановив, що Позивачами не доведено порушення їх прав та законних інтересів, а також укладення Договору всупереч закону та інтересам держави.
10.3. Позивачі були обізнані про те, що Відповідач-1 є землекористувачем земельної ділянки та про її відчуження зі сфери управління Позивача-1 до сфери управління Мінагрополітики ще з 30.03.2012, а Прокурор був учасником справи № 10/122/09, в якій встановлено, що військовий радгосп "Дніпровський" є користувачем Земельної ділянки.
11. Встановлені судами обставини
11.1. Відповідно до копії акта на право користування землею від 29.07.1959 військовій частині №78598 Одеського воєнного округу виконавчим комітетом Комишевахської районної Ради депутатів трудящих в постійне користування відведено земельну ділянку (спецучасток) загальною площею 259,56 га, з яких: орних земель (рілля, городи та залежі) - 188,7 га, пасовищних - 58,5 га, інших угідь - 12,36 га, яка розташована на території Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, Військове містечко №82 (а.с. 16 т.1).
11.2. Земельна ділянка загальною площею 259.56 га передана у постійне користування військовій частині № 78597, яку було ліквідовано.
11.3. Відповідно до технічного звіту по інвентаризації земель за 1993 рік та експлікації земель, що не використовуються або використовуються не за цільовим призначенням й пропонуються для передачі в народне господарство земель в/ч 32950 на території Оріхівського району Запорізької області, землекористувачем земельної ділянки 259,0 га є в/ч 32950, після розформування якої спірна Земельна ділянка була закріплена за військовим радгоспом "Дніпровський".
11.4. Протягом всього часу правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку Міноборони не оформлялись, кадастровий номер не присвоювався.
11.5. Спірна Земельна ділянка площею 233 га є частиною цієї земельної ділянки, що не оспорюється сторонами.
11.6. Доказів, які б засвідчували добровільну відмову Міноборони від користування земельною ділянкою загальною площею 233 га, що є складовою частиною земельної ділянки площею 259,56га, матеріали справи не містять. При цьому будь-які дані у державному земельному кадастрі про те, що право постійного користування земельною ділянкою належить Позивачу-2 відсутні.
11.7. Відповідно до довідки, наданої Квартирно-експлуатаційним управлінням Південного оперативного командування, №32/1/580 від 05.10.2001 "на теперішній час землекористувачем земельної ділянки аеродрому є Запорізька квартирно-експлуатаційна частина району та згідно з планом на 1997 - 2001 роки, затвердженим командувачем військами Південного оперативного командування 14.02.1997, передана військовому радгоспу "Дніпровський", який є структурним підрозділом Міноборони (а.с.18 т.1).
11.8. На підставі Директиви Міноборони №Д-115/1/03 від 30.03.2003 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України" Запорізьку КЕЧ району (ідентифікаційний код 07809992) переформовано та визначено її правонаступником Позивача-2 (ідентифікаційний код 07809992). (а.с. 49-54, 193 т.1)
11.9. У листі Міноборони №31/1/321 від 06.06.2003 на адресу Начальника Запорізького головного управління земельних ресурсів, повідомлялося, що запасний аеродром з захисними смугами, для функціонування якого була надана земельна ділянка площею 259,56 га, входить до єдиної аеродромної мережі аеродромів на особливий період, правонаступником є Запорізька КЕЧ району (а.с. 19 т.1).
11.10. Наказом командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004 - 2009 років" земельну ділянку в Оріхівському районі площею 248,56 га з земель Позивача-2 передано у тимчасове користування для сільськогосподарських потреб та використання за цільовим призначенням Військовому радгоспу "Дніпровський".
11.11. Наказом командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування №433 від 01.09.2004 "Про скасування наказу командувача військ Південного оперативного командування від 11.08.04 №401", з метою усунення порушень чинного законодавства України, що виникли у зв'язку з виданням наказу від 11.08.2004 №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004 - 2009 років", наказ командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 №401 "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004 - 2009 років" скасовано. (а.с.20-22 т.1)
11.12. Закріплення за Військовим радгоспом "Дніпровський" Земельної ділянки площею 233 га, починаючи з 03.10.2007 встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2009 (підписане 21.04.2009), яке набрало законної сили, у справі №10/122/09, в якій брали участь Військовий прокурор Запорізького гарнізону, Міністерство оборони України, Військовий радгосп "Дніпровський" (в подальшому перейменований в Державне підприємство "Дніпровське"), встановлено, що Військовий радгосп "Дніпровський", починаючи з 03.10.2007 є землекористувачем земельної ділянки площею 233 гектара, яка розташована в межах Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
11.13. Відповідно до акта ревізії фінансово-господарської діяльності військового радгоспу "Дніпровський" м. Запоріжжя від 06.08.2010 за №234/3/2/98 ар, виданого територіальним Південним контрольно-ревізійним управлінням контрольно-ревізійного департаменту Міноборони, підтверджено факт користування спірною Земельною ділянкою військовим радгоспом "Дніпровський".
11.14. Наказом Мінагрополітики №516 від 05.10.2011 "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" цілісні майнові комплекси державних підприємств, в т.ч. військовий радгосп "Дніпровський", прийнято зі сфери управління Міноборони до сфери управління Мінагрополітики.
11.15. Комісією, створеною відповідно до наказу Мінагрополітики від 05.11.2011 №516 "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" (зі змінами), виданого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №883-р від 07.09.2011, складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012, відповідно до якого здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом "Дніпровський", згідно з документами, що додаються до акта. У переліку зазначались у т.ч. і витяги з чергового кадастрового плану м. Запоріжжя. Цей акт приймання-передачі є дійсним.
11.16. Також в квітні 2012 року узгоджено акт звірки фактичної наявності земель оборони, які закріплюються та обліковуються за військовим радгоспом "Дніпровський" Міноборони, який підписаний представниками Міноборони, Військового радгоспу, Запорізького КЕВ, Управління Держкомзему м. Запоріжжя та Відділу Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області, в якому, зокрема зазначено про земельну ділянку 259,56 га. (а.с.151 т.1, а.с.84 т.3)
11.17. 25.08.2011 Відповідачами укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого сторони зобов'язались шляхом об'єднанн