ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
розглянув касаційну скаргу Львівської обласної ради
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя М.М. Якименко) від 08.08.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Коротун, судді М.Г. Чорногуз, В.В. Сулім) від 13.12.2018
за позовом Самбірської міської ради Львівської області
до Львівської обласної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального закладу Львівської обласної ради "Обласна база спеціального медичного постачання"
про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради № 637 від 20.03.2018.
Учасники справи:
представник позивача - Янів М.І.,
представник відповідача - не з'явився,
представник третьої особи - не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 18.05.2018 Самбірська міська рада Львівської області (далі - Позивач) подала позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради (далі - Відповідач) № 637 від 20.03.2018 "Про реєстрацію речових прав Комунального закладу Львівської обласної ради "Обласна база спеціального медичного постачання" на земельну ділянку за адресою: вул. В. Чорновола, 109, м. Самбір Львівської області" (далі - Рішення)
1.2 Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем права власності територіальної громади міста Самбора на земельну ділянку через прийняття оскаржуваного Рішення про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: вул. В. Чорновола, 109, м. Самбір Львівської області (далі - Земельна ділянка) в натурі (на місцевості) для оформлення за собою права власності на Земельну ділянку, не сформованого як об'єкт речового права, з земель комунальної власності територіальної громади міста Самбора, та перевищенням Відповідачем під час ухвалення оскаржуваного Рішення наданих йому повноважень та меж компетенції, оскільки розташування на Земельній ділянці, яка є землею комунальної власності, належного Відповідачу нерухомого майна не надає йому права власності на земельну ділянку під цим майном, а за відповідним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для передачі Земельної ділянки у постійне користування відповідній установі, закладу - Комунальному закладу Львівської обласної ради "Обласна база спеціального медичного постачання" (далі - Третя особа) Відповідач мав звернутись до Позивача. При цьому Позивач зазначив, що Земельний кодекс України не відносить обласні ради до суб'єктів права комунальної власності на землі, а уповноважує їх представляти спільні земельні інтереси територіальних громад за наслідками об'єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанції
2.1 08.08.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018) про задоволення позову повністю: визнання незаконним та скасування Рішення.
2.2 Рішення судів мотивовані тим, що Відповідач, прийнявши Рішення для оформлення за собою право власності на Земельну ділянку, не сформовану як об'єкт речового права, з земель комунальної власності територіальної громади міста Самбора, порушив право власності територіальної громади міста Самбора та перевищив надані йому повноваження та межі компетенції, оскільки у Відповідача через відсутність на момент ухвалення оскаржуваного Рішення правовстановлюючих документів на Земельну ділянку, відсутнє право розпоряджатись нею як сформованим об'єктом цивільних правовідносин. При цьому суди виходили з того, що право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту, а власником земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомості Відповідача, та яка розташована у місті Самборі, є територіальна громада міста Самбора як суб'єкт комунальної власності на землю.
2.3 Погодившись з наведеними висновками, апеляційний суд додав, що користувач земельної ділянки може передавати в оренду (право постійного користування) третій особі цю ділянку лише на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, а Відповідачу станом на 01.01.2016 відведено у постійне користування земельну ділянку у Самбірському районі площею 0,6600 га, тоді як оскаржуваним Рішенням ухвалено забезпечити реєстрацію за Третьою особою постійне користування земельною ділянкою площею 0,6924 га, тобто іншого розміру, через що суд дійшов висновку, що оскільки в рішенні від 1963 року (про передачу земельної ділянки під будівництво площею 1.4 га), довідці від 23.05.2017 (щодо земельної ділянки площею 0.6600 га) та оскаржуваному Рішення (щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610900000:08:115:0082 площею 0,6924 га) зазначено різні характеристики земельних ділянок, відсутні підстави вважати, що рішення від 24.07.1963 надавало Відповідачу право розпоряджатись земельною ділянкою кадастровий номер 4610900000:08:115:0082 площею 0,6924 га без попереднього оформлення прав на неї відповідно до норм чинного законодавства.
3. Встановлені судами обставини
3.1 Відповідач відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2008 є власником нежитлових будівель за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. В. Чорновола, буд. 109.
3.2 Згідно з рішенням Виконавчого комітету Самбірської міської ради депутатів трудящих від 24.07.1963 № 341 "Про відвід земельної ділянки відділу капітального будівництва облвиконкому під будівництво складів медмайдана" вирішено відвести відділу капітального будівництва облвиконкому земельну ділянку площею 1,40 га.
3.3 Відповідно до довідки Відділу у Самбірському районі головного управління Держгеокадастру у Львівської області від 23.05.2017 станом на 01.01.2017 відведено у постійне користування Відповідачу земельну ділянку площею 0,6600 га.
3.4 Відповідач не звертався до власника Земельної ділянки за оформленням на неї права власності за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. В. Чорновола, буд. 109, в порядку статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
3.5 Матеріали справи не містять правовстановлюючих документів Відповідача на Земельну ділянку.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 21.01.2019 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Суди не застосували до спірних правовідносин норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, тоді як до Відповідача в силу цих норм та враховуючи набуття ним 05.05.2008 права власності на нежитлові будівлі за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. В.Чорновола, буд. 109, загальною площею 1581 кв. м, перейшло право власності на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування вказаних об'єктів, зведених на Земельній ділянці, а перехід права власності чи права користування у цьому випадку не залежить від попереднього власника, користувача чи органу, уповноваженого розпоряджатися землею.
5.2 Суди неправомірно послались та застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", що набрав чинності з 01.01.2013, який не відповідає характеру спірних правовідносин та який не має зворотної дії в часі, оскільки право на Земельну ділянку перейшло до Відповідача у 2008 році, коли він зареєстрував право власності на об'єкти нерухомого майна на цій ділянці.
5.3 Оскаржуваним Рішенням Відповідач розпоряджався Земельною ділянкою, не як комунальною власністю, а як набутою на праві власності в порядку статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, а тому Відповідач прийняв Рішення у межах своїх повноважень відповідно до вимог закону.
5.4 Оскаржуваними рішеннями суди намагаються створити судову практику, якою обласні ради будуть обмежені у праві реалізувати повноваження власника земельної ділянки, оскільки визнаючи Відповідача як рівноправного учасника цивільних правовідносин, суди між тим дійшли неправильного висновку про неможливість переходу до Відповідача в силу закону (статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) права власності на Земельну ділянку, набуття якого за цими нормами не ставиться в залежність від процедури формування земельної ділянки.
5.5 Суди зробили помилковий висновок про належність Земельної ділянки до комунальної власності з правом Позивача розпоряджатись цією ділянкою - з неналежним дослідженням матеріалів справи, а Позивач не довів, яким чином оскаржуване Рішення порушує його право власності чи право власності територіальної громади, через що відсутні підстави для задоволення позову у цій справі.
5.6 Суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки сторони не ставили та не оспорювали питання щодо розміру та місця розташування Земельної ділянки, а Позивач не ставив питання про невідповідність земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна Відповідача земельній ділянці в оскаржуваному Рішенні.
5.7 Суди неправильно дослідили предмет позову, оскільки оскаржуваним Рішенням вирішено передати у постійне користування Земельну ділянку, а не здійснити оформлення права власності.
5.8 Оскаржувані судові рішення прийняті без врахування висновків існуючої судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
5.9 Суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права обмежив права Відповідача на захист своїх прав та охоронюваних інтересів, не надавши можливість обґрунтувати правову позицію щодо цього спору, оскільки, незважаючи на клопотання Відповідача, не відклав розгляд справи в судовому засіданні 08.08.2018, коли уповноважений представник Відповідача перебував у відпустці, про що суду було повідомлено, та не зазначив про причини відмови в розгляді відповідного клопотання, а апеляційний суд не врахував допущені судом першої інстанції процесуальні порушення.
6. Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
6.1 Скаржник посилається на статтю 120 Земельного кодексу України як на єдину підставу, яка нібито виправдовує дії Відповідача щодо прийняття оскаржуваного Рішення, однак це не спростовує того факту, що Відповідач не мав повноважень роз