Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
АнтонюкН.О., Бакуліної С.В., Кібенко О.Р.
Справа № 800/295/17
Провадження № 11-568заі18
1. 12 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС) від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) задовольнила апеляційну скаргу та визнала протиправним і скасувала рішення ВККС від 27 червня 2017 року № 10/дп-17 «Про внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_5 з посади судді апеляційного суду Черкаської області».
2. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Основні аргументи, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
3. При прийнятті зазначеного рішення більшість суддів Великої Палати Верховного Суду виходили з такого:
3.1. встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддя, сам факт проведення ОСОБА_5 як головою суду офіційного заходу з метою публічного обговорення поведінки судді/суддів та поведінка судді ОСОБА_5 на ХІІІ з'їзді суддів України, який відбувався 12-13 листопада 2015 року, де він припустився нібито неетичної поведінки, а саме допустив зверхнє ставлення та критичні висловлювання на адресу представників громадськості, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст;
3.2. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи конкретний контекст ситуації, що склалася в Апеляційному суді Черкаської області між суддями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вважає невмотивованим висновок ВККС про те, що зазначені дії ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
3.3. оскаржуване рішення ВККС не містить достатніх та обґрунтованих мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності у виді найсуворішого заходу - звільнення з посади судді;
3.4. такий вид дисциплінарного стягнення, як подання про звільнення судді з посади, не є пропорційним тому порушенню, через яке ВККС прийняла рішення про направлення подання щодо звільнення ОСОБА_5 з посади судді;
3.5. ВККС, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 знаходиться в черговій відпустці за межами України, призначила розгляд справи та провела його без участі судді та його адвоката;
3.6. проігнорувавши заяви ОСОБА_5 та його адвоката про перенесення судового засідання, Комісія фактично позбавила прав ОСОБА_5, передбачених пунктом 4.4 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.
Підстави для висловлення окремої думки
(1) Щодо складу дисциплінарного проступку
4. ВККС у діях судді ОСОБА_5 встановила наявність істотного дисциплінарного проступку, а саме: прояв неповаги до інших суддів, грубе та систематичне порушення правил суддівської етики, яке підриває авторитет правосуддя та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) стало підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
5. Погоджуємось з аргументом, викладеним у постанові, про те, що встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддя, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст. Таку ж правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010сап18.
6. Однак ми не погоджуємось з рішенням більшості суддів щодо того, що висновок ВККС про те, що дії ОСОБА_5 є істотним дисциплінарним проступком, грубим та систематичним порушенням правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, є невмотивованим, виходячи з такого.
7. У постанові Великої Палати Верховного Суду не наведено аргументів про те, як саме під час апеляційного перегляду була здійснена переоцінка судом конкретних обставин цієї ситуації та суспільного контексту, в якому відбувались події, які становили предмет розгляду Великою Палатою Верховного Суду, що в результаті призвело до висновку про відсутність в діях позивача (апелянта) складу дисциплінарного проступку.
8. Вважаємо, що самої по собі тези про невмотивованість висновку ВККС без належного та обґрунтованого спростування аргументів, які містяться у висновку ВККС та у рішенні КАС, недостатньо для їх скасування.
9. ВККС у оскаржуваному рішенні обґрунтувала свої висновки про наявність складу істотного дисциплінарного проступку наступним:
9.1. 30 березня 2015 року позивачем як головою Апеляційного суду Черкаської області було проведено брифінг з представниками ЗМІ з приводу наявності конфліктної ситуації в Апеляційному суді Черкаської області. Як вбачається із відеозапису цього брифінгу, в ході його проведення голова суду ОСОБА_5 неодноразово, надаючи оцінку діям та характеризуючи особу судді ОСОБА_6., висловлювався зневажливо та неетично;
9.2. на виконання рішення Ради суддів України від 5 червня 2015 року № 56 31 липня 2015 року позивачем скликано збори суддів Апеляційного суду Черкаської області. Зі змісту протоколу цих зборів вбачається, що ОСОБА_5 у присутності 39 суддів Апеляційного суду Черкаської області під час узгодження пропозицій до порядку денного зборів на пропозицію суддів суду примиритися брутально висловився на адресу судді ОСОБА_6.;
9.3. під час виступу голови Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_5 на ХІІІ з'їзді суддів України, який відбувався 12-13 листопада 2015 року, останній, висловлюючи невдоволення рішенням Ради суддів України від 5 червня 2015 року № 56, а також тим, що з'їзд суддів України надав можливість виступити представникові громадської організації «Автомайдан», припустився неетичної поведінки: допустив зверхнє ставлення та критичні висловлювання на адресу представників громадськості. Така поведінка та вислови офіційної особи, яка як голова суду представляє суд на офіційному зібранні суддів, також свідчить