Постанова
Іменем України
25 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2-123/09
провадження № 61-32572св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Забілоцька сільська рада Радомишльського району Житомирської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюка О.Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина, у тому числі на будинок АДРЕСА_1. Вона у встановлений законом строк прийняла спадщину та 27 грудня 2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай). Проте вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на 1/2 частину вказаного житлового будинку, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на це майно.
Просила визнати за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку за АДРЕСА_1 та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на вказану частину будинку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку за АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність реєстрації права власності у померлої ОСОБА_6 на вказаний будинок у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на нього не позбавляє її права власності на це майно, а тому наявні правові підстави, передбачені статтею 392 ЦК України для визнання за нею права власності на вказане майно. Порядок оформлення права на спадщину визначений законом та здійснюється шляхом видачі відповідного свідоцтва, а тому в частині позову про визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 слід відмовити.
Апеляційним судом справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7, скасовано рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2009 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову
ОСОБА_4
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував положень статті 25 ЦК України і безпідставно визнав за померлою особою право власності на майно. Крім того, суд не залучив до участі у розгляді справи спадкоємця за заповітом померлої.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_8 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_9, тому суд не вирішував питання про її права та обов'язки. У зв'язку із тим, що померлою особою за життя не було належним чином зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, позивач захистила свої спадкові права у судовому порядку.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року права передана до Верховного Суду.
<