ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №2а-381/11/0970
адміністративне провадження №К/9901/25097/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у складі судді Гундяка В.Д.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у складі суддів Сапіги В.П., Левицької Н.Г., Обрізки І.М.,
за участі прокурора
у справі № 2а-381/11/0970 (876/3296/16)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»
до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
31 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 30 липня 2010 року №№0004942310/0, №0004952310/0, від 30 серпня 2010 року №№0004942310/1, 0004952310/1, від 26 жовтня 2010 року №№0004942310/2, 0004952310/2, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом перегляду цієї справи прийняті в порядку нового розгляду відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року.
30 березня 2016 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, відмовлено Товариству у задоволені позову.
07 липня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі.
Позивач доводить, що не заявлені конкурсні вимоги податковим органом в справі про банкрутство є погашеними, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення, які є предметом цієї справи, підлягають скасуванню.
07 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №2а-381/11/0970 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
04 серпня 2016 року податковим органом надане заперечення на касаційну скаргу Товариства до Вищого адміністративного суду України, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
01 листопада 2016 року справа № 2а-381/11/0970 (876/3296/16) надійшла до Вищого адміністративного суду України.
19 лютого 2018 року справа № 2а-381/11/0970 ( 876/3296/16) разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/3979/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигазмаш" є юридичною особою, з 15 вересня 2004 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби.
Працівниками податкового органу у червні-липні 2010 року проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, результати якої викладені в акті від 15 липня 2010 року за №1661/231/31603641 (далі - акт перевірки).
На підставі акта перевірки керівником податкового органу винесені податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2010 року за №0004942310/0, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 175 715, 00 грн, в тому числі, за основним платежем в сумі 783810,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 391905,00 грн, за №0004952310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на загальну суму 5 499 440,50 грн, в тому числі, за основним платежем в сумі 2 809 618,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2689822,50 грн. За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишені без задоволення та керівником податкового органу винесені податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2010 року за №0004942310/1 і №0004952310/1 та від 26 жовтня 2010 року за №0004942310/2 і №0004952310/2.
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу про неправомірність формування Товариством валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Системні технології", Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТ "Арсенал", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПетроПродукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп".
Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог, погодилися з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Суд зазначає, що по суті податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, Товариством доводи касаційною скаргою на спростування висновків податкового органу не наведені.
Суди попередніх інстанцій висновуючись на положеннях статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначили, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та здійснили системний аналіз положень пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, який зумовив висновок про те, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, що здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та не зазначені в пунктах 5.3 - 5.7 цієї статті, та те, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій з огляду на визначення статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинного документа, як документа, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, здійснений висновок про те, що будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дією або подією, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відтак, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Податковий орган доводить, що в основу прийняття податкового повідомлення-рішення №0004952310/0 покладений висновок про протиправне не включення позивачем до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги у вигляді сум простроченої кредиторської заборгованості по Товариству з обмеженою відповідальністю НВП "Системні технології", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПетроПродукт" та Товариству з обмеженою відповідальністю "АСТ "Арсенал".
Актом перевірки на підставі даних бухгалтерського обліку Товариства встановлено кредиторську заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Системні технології" в сумі 730000 грн, яка виникла у вересні 2005 року.
Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень статті 257 Цивільного кодексу України, пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94-ВР, який з урахуванням встановлених обставин зумовив висновок про те, що строк позовної давності по стягненню з позивача заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Системні технології" закінчився у вересні 2008 року, так як ні податковому органу, ні суду документів на встановлення факту переривання терміну позовної давності по цим розрахунках надано не було.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача існує кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПетроПродукт" за контрактом від 06 вересня 2005 року, предметом якого була поставка на Товариству метил-трет-бутилового ефіру в об'ємі 6000 тонн, загальна вартість контракту становить 7 (сім) млн. доларів США, розрахунки у термін, встановлений контрактом, проведені не були, що не заперечуються позивачем та доказуванню у відповідності до вимог частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає. Доказів використання метил-трет-утиловий ефіру в об'ємі 6000 тонн у своїй господарській діяльності, зберігання та транспортування придбаного товару позивач не надав.
В попередньому акті перевірки Товариства від 27 листопада 2008 року №135/231/31603641 (додаток 2-2 до акту перевірки) та да