ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №809/2927/15
адміністративне провадження №К/9901/27607/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у складі суддів Каралюса В.М., Затолочного В.С., Матковської З.М.
у справі № 809/2927/15 (876/11465/15)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія»
до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою від 30 жовтня 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, оскільки відповідачем не надано суду доказів протиправності дій позивача та не доведено правомірність оскаржуваних рішень.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 січня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою в задоволенні позову відмовив, зазначивши, що позивачем не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому-передачі товару, зокрема відомості, актів закупок, документів на перевезення сільськогосподарської продукції.
У лютому 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій Товариство, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість висновків суду, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 20 березня 2015 року до 30 березня 2015 року на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №735/09-07-15/35185378 від 6 квітня 2015 року (далі - акт перевірки).
Висновками проведеної перевірки встановлено:
- порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту грудня 2014 року на 164 045 гривень;
- порушення пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 99 973 гривень;
- порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищено залишок від'ємного значення за грудень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 225 407 гривень.
Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на тому, що проведеною перевіркою позивача документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерваторія-Агро» в частині придбання огірків.
На підставі акта перевірки відповідач 12 травня 2015 року прийняв:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002431500, яким за порушення позивачем пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 243 621 гривень за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 121 810, 50 гривень,
- податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0002441500, яким за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 99 973 гривні.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі Закон 996) встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону України 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період, що перевірявся), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарсь