ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №813/3683/15
адміністративне провадження №К/9901/41861/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у складі судді Хоми О.П.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у складі суддів Шавеля Р.М., Костів М.В, Бруновської Н.В.,
у справі №813/3683/15 (876/3051/16)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше»
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
14 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Кліше» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 14 лютого 2015 року № 0002902201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 375183 грн 42 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 187591 грн 71 коп., № 0002892201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 185061 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 92530 грн 84 коп., №0002932201 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.
12 квітня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, заявлений позов Товариства, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 14 лютого 2015 року №0002902201, №0002892201, №0002932201.
Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій визнали, що висновки проведеної податковим органом перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать вимогам чинного законодавства, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.
29 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
30 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №813/3683/15(876/3051/16) з Львівського окружного адміністративного суду.
19 квітня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому відповідач, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
20 березня 2018 року справа №813/3683/15(876/3051/16) разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/3979/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33169375, перебуває на податковому обліку з 06 жовтня 2004 року, є платником податку на додану вартість з 22 жовтня 2010 року.
Податковим органом протягом грудня 2014 року - січня 2015 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 26 січня 2015 року №130/13-04-22-01/33169375 (далі - акт перевірки).
14 лютого 2015 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки в розрізі двох податків, а саме податку на прибуток та податку на додану вартість.
Податковим повідомленням - рішення № 0002902201 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 375183 грн 42 коп., за порушення положень підпунктів 135.5.4, 135.5.12 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 187591 грн 71 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Податковим повідомлення рішенням № 0002892201 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 185061 грн за основним платежем за порушення пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 92530 грн 84 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Пунктом 3 Висновків акта перевірки встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 185061 грн 69 коп., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 53948 грн 48 коп., вересень 2012 року в сумі 91712 грн 42 коп., листопад 2012 року в сумі 34167 грн 37 коп., грудень 2012 року в сумі 780 грн, січень 2013 року в сумі 4453 грн 42 коп.
Правильність формування податку на додану вартість досліджувалась податковим органом одночасно з оцінкою операцій по формуванню витрат.
Відповідач касаційною скаргою окремо доводи щодо неправильного застосування норм матеріального права, покладених в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, не навів, обмежившись посиланням на пункт 3.1.2 акта перевірки та зазначивши про те, що включення до складу витрат суми амортизаційних відрахувань з вартості отриманого обладнання від Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Фортекс» та послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Ніка Сервіс» без надання належних документів призвело до завищення Товариством податкового кредиту в період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2014 року на загальну суму 180629 грн 27 коп., що вказує на похідний характер спірних у справі обставин.
Податковим повідомленням - рішенням №0002932201 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за порушення положень пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган перевіряючи повноту визначення доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування, встановив заниження показників на суму 1154422 грн 41 коп., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 1 132 260 грн, за 2013 рік в сумі 22162 грн 10 коп.
Суд виходячи з процесуальної економії вважає за доцільне здійснення касаційного перегляду в розрізі доводів відповідача наведених касаційною скаргою.
Щодо розбіжностей між перехідним залишком товарів, яка складає 22 162 грн 10 коп., яка як встановлено судами попередніх інстанцій утворилася по сальдо бухгалтерського рахунку 28 «Товари» станом на 31 грудня 2012 року та 01 січня 2013 року, внаслідок відображення в бухгалтерському обліку результатів інвентаризації коштів та розрахунків станом на 31 грудня 2012 року.
Податковий орган в касаційній скарзі посилається на порушення Товариством підпункту 135.5.12 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, якою у звітних податкових періодах встановлювався порядок визначення доходів та їх склад, до складу інших доходів включалися доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді.
Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, а саме наказ № 22 від 26 грудня 2012 року «Щодо проведення річної інвентаризації основних засобів, ТМЦ, коштів та розрахунків станом на 31 грудня 2012 року», відомості результатів інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів та розрахунків станом на 31 грудня 2012 року по Товариству (додаток № 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за №202/412, втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів від 02 вересня 2014 року №879, був чинним на час спірних відносин), де в рядку 7 «готова продукція, товари» в графі 4 значиться сума встановлених інвентаризацією лишків « 22162,10», а в графі 7 списано в межах норм убутку цінностей на таку ж суму « 22162,10».
Правильність вчинення дій Товариства встановлена податковим органом, підтверджена судами попередніх інстанцій на час вирішення справи шляхом дослідження оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 31 грудня 2012 року, бухгалтерської довідки від 31 грудня 2012 року, згідно якої за результатами інвентаризації встановлено в бухгалтерському обліку по рахунку 28.1 (товари) недосписану продукцію на загальну суму 22162 грн 10 коп., яка підлягає списанню на фінансовий результат і без віднесення на витрати в податковому обліку, податкової декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.
Позивачем доведено, а судом встановлено, що одночасно з власним капіталом та зобов'язаннями при перенесенні залишків бухгалтерського обліку зменшилися активи Товариства на суму 26419 грн 03 коп. ( відповідачем зазначено 22162 грн 10 коп.), про що свідчать змінені показники не тільки рахунку 28, а й ще ряду рахунків, аналітична інформація з яких наведена в Таблицях долучених до матеріалів справи.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у контролюючого органу не було правових підстав для висновків щодо заниження суми інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 22132 грн 10 коп., інші доходи в розумінні підпункту 135.5.12 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України відсутні.
Щодо завищення витрат Товариством в порушення пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2014 року на загальну суму 313656 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 172510 грн. 80 коп., за 1 квартал 2014 року в сумі 47048 грн. 40 коп. за 2 квартал 2014 року в сумі 47048 грн. 40 коп., за 3 квартал 2014 року в сумі 47048 грн. 40 коп.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 серпня 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО «Фортекс» договір № 02-0Б на поставку високошвидкісного гравірувально-оброблювального центру «АЕМ-680 АТ» з числовим програмним управлінням, технічні характеристики та комплектність поставки якого були обумовлені цим договором, оплата за це обладнання проводилася частинами з 09 серпня 2012 року по 01 квітня 2013 року, факт поставки обладнання підтверджується видатковою накладною від 20 листопада 2012 року № 7 та товарно-транспортною накладною, встановлені також обставини щодо доставки та прийняття обладнання відповідальною особою позивача.
Введення в експлуатацію вказаного обладнання позивачем здійснено шляхом укладення договору від 09 серпня 2012 року № 03-ПН з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Ніка Сервіс», предметом якого є виконання пусконалагоджувальних робіт та гарантійне обслуговування високошвидкісного гравірувального оброблювального центру моделі «АЕМ-680 АТ» з числовим програмним забезпеченням, факт виконання вказаних робіт стверджується представленими позивачем первинними документами, а саме актом до договору технічного стану високошвидкісного гравірувального оброблювального центру моделі «АЕМ-680 АТ» з числовим програмним управлінням від 23 листопада 2012 року, актом виконаних робіт до договору № 03-ПН від 09 серпня 2012 року, від 16 січня 2013 року, податковою накладною, актом надання послуг, карткою рахунку 6851 за 2013 рік та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 за 2013 рік по контрагенту позивача, карткою рахунку 6442, оборотно-сальдовою відомістю рахунку 6442, банківською випискою, фотографію високошвидкісного гравірувально-оброблювального центру «АЕМ-680 АТ» з числовим програмним управлінням.
Відтак, судами попередніх інстанцій дослідженні подані позивачем усі документи, які підтверджують фактичний рух активів та зміни у зобов'язаннях Товариства у зв'язку з його господарською діяльністю та придбанням (введенням в експлуатацію) обладнання, а також про підтвердження включення сум ПДВ, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортекс» у ціні товару (обладнання), до складу податкового кредиту, а постачальником (продавцем) до складу податкових зобов'язань.
Факт відображення у складі податкових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО «Фортекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Ніка Сервіс» сум ПДВ, сплачених Товариством, відповідачем не заперечується.
Суди попередніх інстанцій встановили, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій Товариством по придбанню обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Фортекс» та одержанню послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Ніка Сервіс», свідчать про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ та формування валових витрат по вказаних операціях за охоплений перевіркою період.
Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть вважатися достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з сукупності інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Зокрема, виправлення дати в акті прийому-передачі обладнання, неспівпадіння місця складання цього акту та місця передачі обладнання, виправлення дати укладення договору на виконання пусконалагоджувальних робіт та гарантійне обслуговування обладнання не мають значного впливу на дійсність проведених господарських операцій; ук