ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №2а/1270/9383/12
адміністративне провадження №К/9901/19432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 (головуючий суддя: Кравцова Н.В)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 (головуючий суддя: Жаботинська С.В., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.)
у справі № 2а/1270/9383/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремо»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремо» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0002032310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 104157,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002042310 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 80650,00 грн. за основним платежем та на 19419,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 08.11.2012: № 0002032310 у частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 2939,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.; та № 0002042310 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 351,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон 3 334/94-ВР), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За доводами касаційної скарги, судами не було дано оцінки змісту та обсягу господарських операцій позивача із ТОВ «Стармак, а також іншим доказам, які спростовують реальний характер поставки позивачу природного газу від цього постачальника.
У поданому на касаційну скаргу відзиві, позивач просить залишити її без задоволення, скасувати судові рішення та задовольнити позов повністю.
У відповідності до норм частини 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.10.2012 № 1679/22/37287688. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на 104157,00 грн. за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2011 року та ПДВ на 80650,00 грн. за січень, квітень, вересень 2011 року.
За наслідками висновків акту перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.11.2012 № 0002032310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 104157,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002042310 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 80650,00 грн. за основним платежем та на 19419,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу товару (природний газ) від ТОВ «Стармак» за договором на поставку природного газу від 14.12.2010 № 802, від імені цього постачальника виписані податкові накладні, сторони господарських операцій підписали акт на об'єм спожитого природного газу за січень, квітень 2011 року, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат (витрат) та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обо