ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №127/2126/17
адміністративне провадження №К/9901/15893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М.,
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року (головуючий суддя - Гриневич В.С.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді: Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у адміністративній справі № 127/2126/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати Управління ПФУ призначити пенсію за віком з 28 липня 2016 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування своїх вимог послалась на те, що є громадянкою України, з 4 жовтня 2000 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, має трудовий стаж більше 34 років та досягнула віку 61 рік, тобто досягла усіх необхідних умов визначених статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення їй пенсії за віком. 28 липня 2016 року її представник, діючи на підставі посвідченої та апостильованої довіреності, звернувся до Управління ПФУ з її особистою заявою про призначення пенсії разом з оригіналами усіх необхідних документів для призначення пенсії. Однак, листом від 11 серпня 2016 року №130/Ж-2 Управління ПФУ відмовило в призначенні пенсії посилаючись на те, що умовою для отримання пенсії є реєстрація на території України та укладення договору про пенсійне забезпечення між Україною та Ізраїлем.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління ПФУ, викладену в листі від 11 серпня 2016 року №130/Ж-2, щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Управління ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 липня 2016 року №314 про призначення пенсії за віком. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована, фактично, тими обставинами, які викладені у відмові в призначенні позивачу пенсії. Відповідач наполягає, що всупереч пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не надано документ який би підтверджував факт реєстрації або фактичне місце проживання на території України, в тому числі на території обслуговування Управлінням ПФУ. Крім того, послався на відсутність між Україною та Ізраїлем міжнародного договору, який би передбачав призначення та виплату пенсії особам під час постійного проживання в Ізраїлі.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України. 4 жовтня 2000 року виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. Перед виїздом за кордон ОСОБА_1 мешкала за адресою: АДРЕСА_1.
В період з 25 липня 1977 року по 31 серпня 2000 року позивач працювала на різних посадах та підприємствах та відповідно за вказаний період у неї наявний трудовий стаж, що підтверджується копією трудової книжки.
28 липня 2016 представник позивача ОСОБА_2, діючи на підставі посвідченої та апостильованої довіреності від ОСОБА_1, поштовим зв'язком звернувся до Управління ПФУ з заявою від 26 липня 2016 року №314 про призначення пенсії за віком, до якої додано копію довіреності, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 копію паспорта, копію трудової книжки, копію диплому НОМЕР_2 від 25 червня 1977 року, оригінал заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, посвідченої нотаріально та апостильованої.
Листом від 11 серпня 2016 ркоу №130/Ж-2 Управління ПФУ відмовило позивачу в призначенні пенсії, посилаючись на те, що виникнення права на пенсію пов'язується з умовою постійного проживання заявника на території України або укладенням Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні, та оскільки позивач постійно проживає та зареєстрована в державі Ізраїль, а договору в області пенсійного забезпечення між країною Ізраїль та Україною не укладено, відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_3 пенсії за віком.
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
<