ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №815/6798/15
адміністративне провадження №К/9901/30790/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року (суддя Завальнюк І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі №815/6798/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», про зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просила зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми у розмірі 185 524,90 грн., що підлягають відшкодуванню.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» Волкова О.Ю., третя особа - ПАТ «Банк «Київська Русь», про зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій встановили, що 20 березня 2015 року у ПАТ «Банк «Київська Русь» на ім'я ОСОБА_1 був відкритий поточний рахунок в іноземній валюті № 26257363150101, залишок на якому складав 8000 дол. США згідно виписки № 473/01-2 від 27 квітня 2015 року.
20 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений договір дарування грошових коштів (а.с. 10-11), посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук О.М., відповідно до якого дарувальник ОСОБА_6 подарувала та передала обдаровуваній ОСОБА_1 8000 дол. США, що еквівалентно 187120 грн. за курсом НБУ на момент укладання договору. Згідно пункту 2 Договору дарувальник заявляє, що є власником грошових коштів, які є предметом даного договору та які зберігаються на картковому рахунку Черноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь».
У цей же день, 20 березня 2015 року ОСОБА_6 платіжним дорученням ініціювала перерахування грошових коштів у загальній сумі 8000 дол. США з кредитного рахунку НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «Банк «Київська Русь», на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2, відкритий в ПАТ «Банк «Київська Русь», з призначенням платежу: за договором дарування від 20 березня 2015 року за реєстровим номером № 361.
Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 ПАТ «Банк «Київська Русь» було віднесено до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення №61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь» запроваджено строком на 3 місяці з 20 березня 2015 по 19 червня 2015 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №116 від 15 червня 2015 року строк тимчасової адміністрації продовжено до 19 липня 2015 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 138 від 17 липня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб з 17 липня 2015 року. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» призначено Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, відповідно до якого з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам Банку. Для отримання коштів вкладники до 03 вересня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Південний». Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Незгода позивача із не включенням її до переліку та Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом та зобов'язання вчинити такі дії і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правочин щодо дарування коштів від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та подальше безготівкове перерахування коштів здійснені вже після призначення Уповноваженої особи банку. До того ж, перерахування коштів в іноземній валюті відбулось в порушення обмежень, встановлених постановою НБУ №365 від 16 вересня 2013 року. З огляду на вказане, такі правочини є нікчемними в силу приписів статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що договір дарування є чинним та ніким не оспорений. Скаржник наголошує на тому, що перерахування коштів відбувалось з метою можливості реалізації договору дарування, а не з метою отримання коштів за рахунок держави. Відповідач всупереч приписам чинного законодавства не затвердив перелік правочинів, які він вважає нікчемними. Додатковим доказом того, що відповідного рішення про нікчемність договору відповідачем не приймалось, є те, що гроші по теперішній час знаходяться на рахунку позивача.
Скаржник зауважує, що постанова правління НБУ №190 від 19 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» не доводилась до відома керівництва банку, не була розміщена на офіційних ресурсах, а тому позивач не міг знати про її прийняття. Звертає увагу на те, що Чорноморська філія ПАТ «Банк «Київська Русь» мала свій окремий кореспондентський рахунок, на якому були наявні грошові кошти, які давали змогу виконувати банківські операції. Позивач вважає, що судами було залишено поза увагою наявний в матеріалах справи доказ того, що постанова правління НБУ №190 була доведена до відома керівництва Чорноморської філії ПАТ «Банк «Київська Русь» лише 20 березня 2015 року о 18 годині 12 хвилин, що встановлено рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2017 року. Разом з тим, момент (час) доведення Уповноваженою особою до керівників структурних підрозділів відповідної інформації є визначальним в даному випадку.
Також, позивач звертає увагу на те, що відносно ПАТ «Банк «Київська Русь» не приймалось рішення про віднесення його до категорії проблемних, а відразу визнано банк неплатоспроможним. Вказане свідчить про порушення НБУ чинного законодавства в частині здійснення останнім наглядової та регуляторної функції за банківською діяльністю. З огляду на такі обставини, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доцільності здійснення спірних операцій із неплатоспроможним банком.
У запереченнях на касаційну скаргу Уповноважена особа просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін, як законні та обґрунтовані. Зауважено, що положення статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов'язують початок своєї дії саме із моментом призначення уповноваженої особи, а не з моментом, коли вона приступила до виконання свої обов'язків. При цьому будь-які правочини, що вчиняються органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи є нікчемними. Відповідач зауважує, що посилання скаржника на необхідність обов'язкового прийняття рішення про визнання правочину нікчемним є помилковими, оскільки правочин є нікчемним в силу своєї правової природи та норми закону. Більш того, у розумінні положень статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач не є вкладником, оскільки грошові кошти не залучені банком від позивача або для нього, а є такими, що надані як подарунок. Звертається увага на те, що з 20 березня 2015 року виконання банком, у якому введено тимчасову адміністрацію, вимог вкладників, зокрема, щодо виконання платіжних доручень, суперечить положенням частин 5, 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній вал