ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №826/630/15
адміністративне провадження №К/9901/9293/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 (головуючий суддя - Качур І.А.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Епель О.В., Карпушова О.В.)
у справі № 826/630/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБА ЛТД»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБА ЛТД» (далі - ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило:
- визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.07.2014;
- визнати протиправною бездіяльність ДПІ, що полягає у неприйнятті рішення про продовження терміну проведення перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» на строк, визначений пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України;
- зобов'язати ДПІ утриматись від використання висновків, викладених в акті №615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014;
- зобов'язати ДПІ утриматись від внесення в автоматизовану інформаційну систему «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та які були змінені на підставі акта № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014;
- зобов'язати ДПІ вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акта № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних дій відповідача щодо проведення перевірки, оскільки всупереч імперативним приписам чинного законодавства відповідач не вчинив заходів щодо продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, що призвело до неправомірних висновків за наслідками її проведення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, позов ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.07.2014; визнано протиправною бездіяльність ДПІ, що полягає у неприйнятті рішення про продовження терміну проведення перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» на строк, визначений пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідачем всупереч вимог статті 44 Податкового кодексу України не перенесено терміну проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, що є підставою для визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги зазначено, що перевіркою встановлено безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ЗС ТРАНС», оскільки підприємством не було надано первинних документів на підтвердження їх реального здійснення, а тому має місце порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за липень 2014 року на загальну суму 101 591 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 відкрито касаційне провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКОФАРБА ЛТД» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказало про безпідставність доводів відповідача, а також законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
25.01.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.12.2014 ДПІ прийнято наказ № 37 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за липень 2014 року на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України тривалістю 5 робочих днів з 10.12.2014.
Листами від 15.12.2014 (вих. № 116), від 16.12.2014 (вих. № 117) позивач повідомив контролюючий орган про неможливість надання до перевірки первинних документів у зв'язку з їх викраденням та просив перенести термін проведення перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строку, визначеного чинним законодавством, у порядку пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.
Проте податковим органом на підставі наказу від 10.12.2014 № 37 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАКОФАРБА ЛТД» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт № 615/26-57-22-04-21/33061725 від 23.12.2014.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем проведено перевірку за відсутності правових підстав для цього, що, у свою чергу, виключає обґрунтованість висновків податкового органу за результатами її проведення.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За правилами пункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність