ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №415/730/17
адміністративне провадження №К/9901/44124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2017 року (головуючий суддя Чернобривко Л.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді: Васильєва І.А., Компанієць І.Д.) у справі №415/730/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі також - відповідач, Головне УПФ), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років з 30 вересня 2015 року з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у сумі 6500 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні основної відпустки у сумі 6800 грн. та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 30188,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, таких як матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, а також одноразова грошова допомога при звільненні, хоча позивач їх отримував та з них утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 з 30 вересня 2015 року перебуває на обліку в Головному УПФ та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), що не заперечується відповідачем та не є спірним у справі.
26 грудня 2016 року позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у сумі 4 500 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні основної відпустки у сумі 4 800 грн. та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 30 188,24 грн., зазначивши, при цьому, що зазначені виплати вказані у грошовому атестаті № 32 Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 5 жовтня 2015 року, який був переданий відповідним органом ГУМВС України у Луганській області для нарахування пенсії (а.с. 10).
Відповідач, листом № 707/М-11 від 12 січня 2017 року повідомив позивача, що такі виплати, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні не носять постійний характер. Відповідач також зазначив, що вищезазначені виплати не включено в довідку від 6 жовтня 2015 року № 45/22033, яка видана Лисичанським міським відділом УМВС України в Луганській області для обчислення розміру пенсії та наявна в матеріалах його пенсійної справи (а.с. 11).
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є вичерпним. Одноразові додаткові види грошового забезпечення в ньому не зазначені. Такі види грошових виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошової допомоги при звільненні не мають систематичного характеру, а мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому не належать до щомісячних виплат та додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які враховуються при обчисленні розміру пенсії за Законом № 2262-ХІІ. З врахуванням викладеного, суди дійшли висновку про те, що відповідач відмовляючи у перерахунку пенсії діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. Така позиція судів обґрунтована, зокрема, посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року по справі № 4-рп/2015. З огляду на це рішення КСУ, апеляційний суд не прийняв до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі № 21-70а15.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Скаржник наполягає, що спірні виплати включаються до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки мають характер одноразових додаткових видів грошового забезпечення і з них було утримано і сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому такі виплати обов'язково мають бути включені при обчисленні пенсії. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 березня 2015 року по справі № 21-70а15, яка обов'язково мала бути врахована судами при ухваленні рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового званн