ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
Київ
справа №760/18315/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15569/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (судді Губська Л.В., Оксененко О.М., Федотов І.В.) у справі за її позовом до управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Управління соцзахисту) про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати причини пропуску строку для звернення до Управління соцзахисту із заявою про призначення одноразової допомоги при народженні дитини поважними та поновити його; зобов'язати управління соцзахисту призначити та виплатити суму одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 41 280 грн.
Суди встановили, що позивачка 01 червня 2014 року народила сина в м. Ялті Автономної Республіки Крим, територія якої є тимчасово окупованою.
На момент народження дитини позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.
З часу народження дитини та до вересня 2016 року позивачка проживала на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
23 вересня 2016 року Солом'янський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві видав позивачці свідоцтво про народження дитини; актовий запис № 22 від 23 вересня 2016 року.
28 вересня 2016 року чоловік позивачки ОСОБА_4 звернувся до Управління соцзахисту із заявою про призначення допомоги при народженні дитини відповідно до статей 1, 10 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ), але відповідач листом від 28 вересня 2016 року № 260/ОП/Н-247 відмовив у призначення такої допомоги з посиланням на пропуск строку, передбаченого для звернення із такою заявою.
Позивачка, вважаючи такі дії Управління соцзахисту неправомірними, звернулася до суду.
Солом'янський районний суд м. Києва постановою від 29 травня 2017 року позов задовольнив.
Цей суд врахував встановлені у цій справі обставин, зокрема, що свідоцтво про народження дитини позивачка отримала 23 вересня 2016 року, дійшов висновку про те, що причини через які позивачка звернулася із заявою про призначення допомоги при народженні дитини поза межами дванадцятимісячного строку є поважними.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив з того, що станом на час звернення із заявою про призначення державної допомоги закінчився законодавчо установлений для цього строк, який є присічним. Можливість його поновлення законом не передбачена. Значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин. Присічні строки - це не звичайні строки здійснення суб'єктивних прав і обов'язків.
Позивачка не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулася із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Вказує на те, що строк в один рік, встановлений статтею 11 Закону № 2811-ХІІ може вважатись присічним за умови, якщо батьки або законні представники дитини протягом цього строку мають можливість в будь-який час звернутися за призначенням грошової допомоги при народженні дитини. Проте вважати цей строк присічним за умови тимчасової окупації та збройного конфлікту, а отже і відсутності можливості безперешкодного звернення за отриманням цієї допомоги є порушенням права громадянина на соціальне забезпечення та проявом дискримінації. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № 591/610/16-а) виснував, що аналіз положень Закону № 2811-ХІІ, Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року