ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №809/382/16
адміністративне провадження №К/9901/31101/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у складі судді Матуляка Я.П.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у складі суддів Судової-Хомюк Н.М., Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
у справі №809/382/16 (876/7455/16)
за позовом Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"
до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
15 квітня 2016 року Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 23 жовтня 2015 року №0003662201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за грудень 2014 року на 69 071 444 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
06 вересня 2016 року постановою Івано-Франківський окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, частково задоволений позов Підприємства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 23 жовтня 2015 року за №0003662201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 270 862 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій висновувалися на відсутності підстав для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в вищеозначеній сумі, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення у цій частині.
18 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
12 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №809/382/16 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
24 травня 2017 року Підприємством наданий відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
12 грудня 2017 року справа №809/382/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
01 березня 2018 року справа №809/382/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/31101/18 надійшли до Верховного Суду.
15 січня 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/3979/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32360815, перебуває на податковому обліку з 05 травня 2003 року, є платником податку на додану вартість з 19 травня 2003 року.
Податковим органом у серпні-вересні проведено документальну планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 06 жовтня 2015 року №3477/09-15-22-01/32360815 (далі - акт перевірки).
23 жовтня 2015 року керівником податкового органу прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69071444 грн за 2014 рік, за порушення Підприємством підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.4, 138.6-138.9, підпункту 138.10.2-138.10.4, підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, пункту 140.3 статті 140, пункту 141.1 статті 141, пункту 144.1 статті 144, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України.
Межами касаційного перегляду є правомірність зменшення податковим органом суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68270862 гривень, тобто в частині визнаною протиправною та скасованою судами попередніх інстанцій.
Щодо операцій здійснених в іноземній валюті.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року платником податку здійснювалися операції в іноземній валюті - господарські операції, пов'язані із погашенням заборгованості перед іноземними постачальниками за основні засоби та інжинірингові послуги, які придбані (отримані) під час реалізації Проекту «Розвиток міської інфраструктури», які відображалися в бухгалтерському обліку запозичення у доларах США, отримані від субкредитора (Міністерства фінансів України, яке діяло як фінансовий агент Уряду України) відповідно до укладених угод про субкредитування №28000-04/207 від 10 грудня 2007 року та №28010-02/108 від 14 вересня 2010 року.
Податковим органом кошти, отримані від субкредитора відповідно до вищевказаних угод про субкредитування надані Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (yгoда про позику №4869-UA від 26 травня 2008 року) для реалізації Проекту «Розвиток міської інфраструктури» прирівняні до таких, які отримані з державного бюджету.
Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що для фінансування проектів пріоритетних напрямів розвитку економіки України існує певний порядок залучення іноземних кредитів і надання гарантій Кабінетом Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів за цими кредитами.
За приписами пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України від 05 травня 1997 року №414 Міністерство економіки подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти рішень про надання іноземним кредиторам гарантій для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на умовах валютної самоокупності, тільки після укладення між зазначеними юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків Державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань.
За умовами пунктів 2.1 розділу 2 Угод про субкредитування №28000-04/207 від 10 грудня 2007 року та №28010-02/108 від 14 вересня 2010 року, укладених між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Підприємством позики йому надаються на платній, зворотній, строковій основі. При цьому підприємство згідно із зазначеними пунктами Угоди зобов'язане повернути отримані суми Субкредиту, сплатити відсотки за користування ними та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цих Угод.
Судом першої інстанцій здійснений аналіз положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України, якими встановлено, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається в тому числі сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт, який зумовив висновок про те, що останнє положення цієї норми стосується виключно коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, а тому застосування податковим органом її положень до спірних правовідносин є неправомірним.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, додатково висновуючись на тому, що відповідно до підпунктів 136.1.15. та 136.1.20. пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України не враховуються у складі доходів в тому числі кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів; основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.
Матеріали справи засвідчують, що між Україною (Позичальником) та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Банк) укладена угода про позику № 48690-UА від 26 травня 2008 року для фінансування проекту розвитку міської інфраструктури. Згідно умов угоди Позичальник передає на умовах субкредиту частину коштів позики