ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №826/7218/15
адміністративне провадження №К/9901/27756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у складі судді Погрібніченка І.М.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
у справі № 826/7218/15
за позовом Державного підприємства "Держекоінвест"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
22 квітня 2015 року Державне підприємство «Держекоінвест» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 02 жовтня 2014 року № 0001802206, яким за порушення законодавства щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня у сфері ЗЕД у розмірі 860 591,48 грн, № 0006062207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 545 309,00 грн, з яких 436 247,00 грн - основний платіж та 109 062,00 грн - штрафні санкції, № 0006052207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 602 835,00 грн, з яких 1 282 268,00 грн - основний платіж та 320 567,00 грн - штрафні санкції, № 0000581702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 914,41 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 043,34 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
11 серпня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, задоволений частково позов Підприємства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року №0006052207 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 171 683,97 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42 921 грн, в решті податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2014 року № 0006052207 залишено без змін, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 02 жовтня 2014 року № 0001802206. В задоволенні решти позовних вимог Підприємства відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій встановили відсутність, недоведеність податковим органом податкового правопорушення, покладеного в основу збільшення податку на додану вартість та валютного правопорушення у сфері ЗЕД та доведеності інших правопорушень податковим органом при прийнятті податкових повідомлень - рішень.
28 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, предметом яких є збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування пені у сфері ЗЕД.
29 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалах цього суду від 10 січня 2017 року, 27 лютого 2017 року, 10 травня 2017 року, та витребувано справу №826/7218/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.
Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу до Суду не подані, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
30 листопада 2017 року справа №826/7218/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
22 лютого 2018 року справа №826/7218/15 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/27756/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36939719, перебуває на податковому обліку з 29 січня 2010 року, було та є платником податку на додану вартість з 06 липня 2012 року по 17 вересня 2013 року, з 27 вересня 2013 року по 04 квітня 2014 року, про що зазначено виключно актом перевірки (том 1 арк. справи 17).
Податковим органом у травні - червні 2013 року, та з 15 по 19 вересня 2014 року проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 вересня 2014 року №4251/26-58-22-07/36939719 (далі - акт перевірки).
Щодо податку на додану вартість.
02 жовтня 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0006052207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1282268 грн за порушення пункту 184.7 статті 184, статті 192, підпунктів 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Судами попередніх інстанцій податкове повідомлення-рішення №0006052207 визнане протиправним та скасоване в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 171 683,97 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42 921 грн, саме у цій частині воно є предметом касаційного перегляду.
Податковий орган актом перевірки та впродовж усіх судових розглядів доводить, що позивачем в порушення норм пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в вересні 2013 року на суму основних засобів та необоротних активів, які залишилися не використаними у господарській діяльності в оподаткованих операціях станом на 01 вересня 2013 року, що складає 171683 грн 97 коп.
Такий висновок податкового органу обумовлений тим, що позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість з 06 липня 2012 року з посиланням на свідоцтво платника податків №200055687, яке анульоване 17 вересня 2013 року за ініціативою контролюючого органу, а з 27 вересня 2013 року видане свідоцтво платника податку на додану вартість №200143113. Відтак, за період з 17 вересня 2013 року по 27 вересня 2013 року позивач не був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Нормативно - правове обґрунтування своєї позиції податковий орган надає шляхом посилання на положення пунктів 184.6, 184.7 статті 184, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що є ширшим від норм покладеним в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій питання статусу (спеціальної право дієздатності) позивача не досліджувалося взагалі, не були предметом дослідження обставини моменту набуття та припинення статусу, підстави набуття цього статусу та його позбавлення, включення до Реєстру платників податку на додану вартість та виключення з нього.
Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що податковим органом податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені з первісної вартості товарів, а не звичайної ціни, як цього вимагає закон є необґрунтованим та унеможливлює встановлення фактичних обставин справи.
Податковий орган на спростування висновку судів попередніх інстанцій наводить те, що актом перевірки на підставі дослідження наданої до перевірки загальної оборотно-сальдової відомості по амортизації основних засобів за січень-серпень 2013 року встановлено, що залишкова вартість основних засобів станом на 01 вересня 2013 року складає 858419 грн 83 коп., сума податку на додану вартість, яка під час придбання була включена до складу податкового кредиту та в подальшому відповідно до норм пункту 187.7 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України підлягає включенню до складу податкових зобов'язань складає 171683 грн 97 коп.
Суд апеляційної інстанції оцінюючи спір у цій частині зазначив, що нормами податкового законодавства визначено, що товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в остан