ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №806/1546/16
адміністративне провадження №К/9901/41143/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Капинос О.В.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі суддів Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.
у справі № 806/1546/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»
до Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з мотивів безпідставності його прийняття.
17 жовтня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні знайшли підтвердження в ході розгляду справи.
У березні 2018 року надійшла касаційна скарга позивача, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Товариство просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у січні 2019 року надіслав заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких визначає вимоги касаційної скарги як безпідставні, та просить залишити їх без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 0088/06-30-22-33394612 від 27 квітня 2016 року, згідно якого встановлені порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320) із змінами та доповненнями відповідно до фіскальних звітних чеків (Z-звітів) та контрольних стрічок Товариством не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкової виручки в повному обсязі в день її надходження на загальну суму 47 929,35 грн. в розділі № 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» в відповідних книгах обліку розрахункових операцій.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000161401 від 13 травня 2016 року, яким до Товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 249 409,05 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем частково в сумі 230679,85 грн.
З урахуванням зазначеного, спірним питанням є своєчасність оприбуткування готівкових коштів у сумі 46 135,97 грн у день одержання, як того вимагає пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 28 серпня 2013 року № 417 (далі Порядок 417), суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у