ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №295/3334/17
адміністративне провадження №К/9901/21462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 12 травня 2017 року (головуючий суддя Чішман Л.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року (головуючий суддя Моніч Б.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №295/3334/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області (надалі також - відповідач, Головне УПФ), третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області (надалі також - третя особа, ГУ НП в Житомирській області), в якому просила: визнати неправомірними дії Головного УПФ щодо відмови у перерахунку її пенсії та зобов'язати Головне УПФ провести перерахунок її пенсії, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія чотири матеріальні допомоги, дві разові премії, відповідно до наданої довідки, починаючи із 24 лютого 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, таких як матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення, а також дві разові премії, хоча позивач отримував їх за останні 24 місяця перед звільненням та з них утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Головного УПФ щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу. Зобов'язано Головне УПФ провести перерахунок пенсії, врахувавши в розрахунок, з якого починається пенсія чотири матеріальні допомоги та дві разові премії, відповідно до наданої довідки, починаючи із 1 березня 2017 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_2 із 2009 року перебуває на обліку у Головному УПФ та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-XII).
24 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до пенсійного органу, в якій просила здійснити перерахунок та виплатити їй пенсію, з урахуванням у складі грошового забезпечення чотири матеріальні допомоги та дві разові премії, а перерахунок провести починаючи із 12 січня 2016 року.
Листом Головного УПФУ №400/К-11 від 10 березня 2017 року позивачу роз'яснено, що матеріальна допомога та премія не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, а тому підстави для їх врахування до складу грошового забезпечення з якого обчислена пенсія відсутні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а також дві разові премії, входять до складу грошового забезпечення, оскільки на них нараховувався та утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому такі виплати мають бути враховані при обчисленні пенсії. Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що заяву про перерахунок пенсії подано ОСОБА_2 24 лютого 2017 року, а тому перерахунок пенсії позивачу має бути проведений з 1 березня 2017 року.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне УПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у постанові Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік додаткових видів оплати праці, серед яких відсутні ті складові, які позивач просить врахувати для обчислення пенсії. Тому на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до пункту «а» статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Статтею 23 Закону №2262-ХІІ встановлено, що у разі наявності у інваліда з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Отже, пенсія по інвалідності, як і пенсія за вислугу років призначаються у відсотковому значенні від розміру грошового забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпеченн