ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2019 року
м. Київ
справа №595/840/17
адміністративне провадження №К/9901/44065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.) у справі №595/840/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання права, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області (надалі також - відповідач, Головне УПФ), в якому просив:
1) визнати за позивачем право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені: грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні;
2) визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача в частині відмови позивачу в перерахунку розміру призначеної пенсії з 29 травня 2016 року з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідках Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства Інфраструктури України від 8 травня 2017 року №38/61/189/2 та Державної спеціальної служби транспорту від 26 травня 2017 року за №267;
3) зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з 29 травня 2016 року в розмірі який обчислений в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірах зазначених у довідках Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства Інфраструктури України від 8 травня 2017 року №38/61/189/2 та Державної спеціальної служби транспорту від 26 травня 2017 року за №267, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 29 травня 2016 року;
4) зобов'язати відповідача подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю не включення Головним УПФ при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, таких як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, хоча позивач отримував їх за останні 24 місяця перед звільненням та з них утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2017 року позов задоволено у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову в позові.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Згідно витягу із наказу №234 від 24 грудня 2009 року, наказом Голови Адміністрації спеціальної служби транспорту від 18 грудня 2009 року №111 відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом «б» частини сьомої (за станом здоров'я) (а.с. 15).
Головним управлінням ПФУ в Харківській області з 25 грудня 2009 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), розмір якої обчислений з грошового забезпечення без урахування одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Адміністрацією державної спеціальної служби транспорту надано позивачу ОСОБА_1 довідку щодо нарахування грошового забезпечення від 8 травня 2017 року № 38/61/189/2, в якій зазначено про отримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (а.с. 13).
Державною спеціальною службою транспорту надано позивачу довідку щодо нарахування грошового забезпечення від 26 травня 2017 року №267, в якій зазначено про отримання позивачем під час проходження військової служби матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань (а.с. 14).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому мають бути враховані при обчисленні пенсії. Такий висновок обґрунтований, зокрема, посиланням на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо застосування у подібних цій справі правовідносинах положень статті 9 та частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що відповідачем не розглядалась заява і не приймалось рішення щодо відмови у здійсненні позивачу відповідного перерахунку пенсії. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявна у справі відповідь Головного УПФ №2054/03 від 29 травня 2017 року, з приводу питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1, була адресована адвокату Пасічнику А.З., на його адвокатський запит № 301 від 22 травня 2017 року. Судом апеляційної інстанції отримано копію звернення №301 від 22 травня 2017 року адвоката Пасічника А.З., із змісту якого видно, що таке звернення являється адвокатським запитом, зумовлене наданням правової допомоги ОСОБА_1 і оформлено відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи позивача про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо відмови в перерахунку розміру його пенсії, і що відповідача слід зобов'язати в судовому порядку здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірах зазначених у довідках Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства Інфраструктури України №38/61/189/2 від 8 травня 2017 року та Державної спеціальної служби транспорту №267 від 26 травня 2017 року. Тобто, вимога позивача щодо визнання за позивачем права на призначення та отримання пенсії носить перспективний характер, являється безпідставною, а тому не підлягає до задоволення.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що звертаючись до Головного УПФ щодо перерахунку пенсії позивача Пасічник А.З. діяв як представник ОСОБА_1, на підставі укладеної угоди. Законодавством не заборонено пенсіонеру подавати додаткові документи або звертатися до органу Пенсійного фонду через уповноваженого представника. А тому та обставина, що безпосередньо ОСОБА_1 особисто не подав заяви про перерахунок пенсії не може бути підставою для відмови в позові. Тим більш, відповідач розглянув подану уповноваженим представником позивача заяву і документи по суті та відмовив у здійсненні перерахунку пенсії з підстав невключення законодавством спірних виплат до складу грошового забезпечення.
У запереченнях на касаційну скаргу Головне УПФ, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач особисто не звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, відповідно Головним УПФ така заява не розглядалась і рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії не приймалось.
Як свідчать матеріали справи, адвокат Пасічника А.З. дійсно звернувся до Головного УПФ з заявою, в якій, у зв'язку з наданням правової допомоги ОСОБА_1 та відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» просить надати відомості про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 та здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення із врахуванням всіх видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги в розмірі 156204грн. До заяви додано ордер, витяг з угоди, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1.
Головне УПФ на вказане звернення надало відповідь,