ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
12 березня 2019 року
справа №0670/399/11
адміністративне провадження №К/9901/36349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі судді Сичової О.П.,
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у складі суддів Іваненко Т.В., Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В.,
у справі №0670/399/11
за позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна"
до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
27 вересня 2010 року Дочірнє підприємство "Премдор-Україна" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 серпня 2010 року №0001232301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2043674,00 грн за червень 2010 року, з мотивів безпідставності його прийняття.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом розгляду у цій справі прийняті в процесі нового розгляду справи на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2016 року, якою при направленні справи на новий розгляд вказано на необхідність розкладення рядка 24 декларації поточного звітного періоду на складові частини, які відповідають такій від'ємній різниці за кожен окремо взятий період.
23 листопада 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, задоволено позов Підприємства, визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 20 серпня 2010 року № 0001232301/0, з мотивів правомірності формування даних декларації та недоведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення - рішення.
13 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
20 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №0670/399/11 з Житомирського окружного адміністративного суду. Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.
10 липня 2017 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/36349/18 передані до Верховного Суду.
26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/36349/18 прийняті до свого провадження та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу №0670/399/11.
12 квітня 2018 року справа №0670/399/11 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32721155, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.
У серпні 2010 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних податкових періодів за період з 01 червня 2010 року по 31 червня 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 05 серпня 2010 року №2066/23-01/32721155 (далі - акт перевірки).
20 серпня 2010 року керівником податкового органу згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001232301/0, яким Підприємству за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2043674 грн за червень 2010 року.
Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який зумовив висновок про те, що у названому Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
За позицією судів попередніх інстанцій слід враховувати підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування, якою встановлено за яких саме умов платник податку на додану вартість не має права на отримання бюджетного відшкодування.
Частина рядка 23.1 декларації з ПДВ, яка не може бути відшкодована в цьому звітному періоді (відсутня оплата), разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 24 і 25, яка переноситься до рядка 26) буде послідовно переноситися до податкового кредиту кожного наступного звітного періоду (відображається в рядку 23.2 наступної декларації) до моменту отримання платником права на бюджетне відшкодування (оплати) або погашення податковими зобов'язаннями.
Відтак, залишок від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, з якого визначається сума бюджетного відшкодування, складається з від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом попереднього звітного періоду (рядок 23.1 декларації поточного звітного періоду) та залишків таких від'ємних значень попередніх звітних періодів (рядки 23.2 - 23.5 декларації з ПДВ поточного звітного періоду).
Відповідач доводить, що завищення Підприємством суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 2043674 грн має місце внаслідок того, що до р. 23.2 декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року включено значення р. 26 декларації з ПДВ цього платника за травень 2010 року. Попри те, що значення р. 26 декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 2073065 грн зменшено по актам позапланових виїзних перевірок № 3753/23-01 від 04 грудня 2008 року, № 3657/23-01 від 28 листопада 2008 року, № 37/23-01 від 12 січня 2009 року та по актам камеральних перевірок: акт № 502/16-01 від 25 лютого 2010 року (грудень 09 р.), № 1202/16-01 від 20 травня 2010 року (березень 10 р.), № 1577/16-01 від 24 червня 2010 року (квітень 10р.), № 1769/16-01 від 19 липня 2010 року (травень 10 р.). Неврахування позивачем результатів цих перевірок, на думку контролюючого органу, спричинило завищення суми відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року у розмірі 2043674 грн.
На підставі акта перевірки від 04 грудня 2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2008 року № 0002022301/0, яким Підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 017 363, 00 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 4 100 972, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 916 391, 00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року в справі №2-а-395/09, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня