Постанова
Іменем України
06 березня 2019 р.
м. Київ
Справа № 739/1301/17-к
Провадження № 51-5522км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Ковальчука О. С.,
захисника КостюченкаВ. К.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Костюченка В. К. на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2018 року в межах кримінального провадження № 12017270190000237 по обвинуваченню
ОСОБА_2, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини:
Вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК ОСОБА_2 частково приєднано покарання за вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2015 року та остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_2, будучи засудженим 25 серпня 2015 року вироком Семенівського районного суду Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, яке відбував в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31», за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Миколаївська, 31, 23 квітня 2018 року близько 20 год., перебуваючи на території господарчого подвір'я вказаної колонії, маючи умисел на вчинення втечі з місць позбавлення волі, без відповідного дозволу, з особистих спонукань, таємно подолав попереджувальний рубіж та контрольно-слідову смугу, зламавши дерев'яні дошки основної маскувальної огорожі, і через отвір в огорожі самовільно покинув територію господарського двору ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 31» та скоїв втечу з місця позбавлення волі. Близько 20 год. 40 хв. ОСОБА_2 був затриманий працівниками установи виконання покарань на території розплідника собак зазначеної установи, неподалік від основної огорожі, через яку вчинив втечу.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2018 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також дана неправильна правова оцінка фактично встановленим обставинам.
Зазначено, що судами залишено поза увагою, що засуджений добровільно відмовився від продовження втечі через усвідомлення несприятливих для нього наслідків втечі, що фактично засуджений територію установи виконання покарань не покидав, хоча міг це зробити. Вказується, що в матеріалах провадження відсутні докази щодо того, де знаходиться «лінія охорони» установи виконання покарань. Також зазначено, що апеляційним судом не були спростовані доводи апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Костюченко В. К. підтримав касаційну скаргу, просив судові рішення скасувати.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважав судові рішення законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
Разом з тим, посилання захисника у касаційній скарзі на неправильну правову оцінку фактичних обставин кримінального провадження та неправильне застосування закону України є необґрунтованими. При цьому захисник, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильну правову оцінку, фактично наводить доводи, які стосуються фактичних обставин кримінального провадження та оці