Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 642/4737/16-ц
провадження № 61-36403св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Юдіна Олена Сергіївна, ШеренковВалерій Олегович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Шрамко Л. Л. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину.
Позов мотивовано тим, що 03 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Після її смерті свідоцтва про право на спадщину, до складу якої увійшла вказана квартира, отримали її дочка - ОСОБА_6, з якою він перебував у шлюбі, та чоловік померлої - ОСОБА_5 08 квітня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким до останнього перейшло право власності на Ѕ частину вказаної квартири.
Позивач вважає, що укладений 03 вересня 2010 року договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, а з метою уникнути звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення кредитної заборгованості, так як після його укладання він продовжував проживати в квартирі, сплачував комунальні послуги та здійснював ремонт.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_9, а також свідоцтво про право на спадщину за законом від 31 березня 2016 року, видане на ім'я ОСОБА_6
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів того, що оспорюваний договір купівлі-продажу вчинено без наміру створення обумовлених ним правових наслідків, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним, як договору купівлі-продажу квартири від 03 вересня 2010 року, так і свідоцтва про право на спадщину за законом видане 31 березня 2016 року на ім'я ОСОБА_6
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_4, не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про те, що позивачем не надано доказів того, що в момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу у сторін договору були відсутні наміри створити юридичні наслідки, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що внутрішня воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву, а саме: у позивача існувала реальна загроза позбавлення всього майна в тому числі і спірної квартири, у зв'язку із виконанням судового рішення про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором; у ОСОБА_9 не було жодних намірів, можливостей та необхідності отримувати у власність спірну квартиру. Крім того між позивачем та ОСОБА_9 було досягнуто згоди щодо повернення зазначеного нерухомого майна після припинення ризику його втрати (коли буде досягнута домовленість з банком щодо суми заборгованості та порядку її погашення). Вказані обставини підтверджуються прагненням сторін на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близької людини з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у справі № 6-1873цс16 від 19 жовтня 2010 року. Крім того, заявник зазначає, що ОСОБА_9, як покупець, у спірній квартирі не проживала, її не утримувала, тобто фактично її не прийняла у власність. В той час, як позивач до цього часу користується спірною квартирою, оплачує комунальні послуги. Також суди не взяли до уваги, що ціна квартири за оспорюваним договором (32 284 грн) не відповідає його дійсній вартості і позивач не здійснював би її продаж по такій ціни, оскільки його борг за кредитним договором складав 244 756,82 грн і це не вирішило б його проблем.
Ухвалою судді Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено дію виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2018 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_10 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі п