ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2019 року
Київ
справа №825/439/16
адміністративне провадження №К/9901/27009/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 (суддя Кашпур О.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 (судді Гром Л.М., Бєлова Л.В., Міщука М.С.)
у справі №825/439/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів» (далі - позивач, ТОВ «Укрметал-Чернігів») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 № 0000322200 та № 0000312200.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 13.01.2016 № 33, № 34 та від 15.01.2016 № 52, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказів від 13.01.2016 № 32 та від 15.01.2016 № 47 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал-Чернігів» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Юта-М» за травень, червень 2015 року з ТОВ «Сіверспецресурс» за липень 2015 року та ТОВ «Ніка Груп Україна» за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2016 № 3/22/35686810 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Укрметал-Чернігів», було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 440 296 грн. у т.ч.: за травень 2015 року, на суму 112 175,00 грн., за червень 2015 року, на суму ПДВ 135 300,00 грн. та за липень 2015 року, на суму ПДВ 192 821,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 05.02.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000312200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 440 296 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 25.01.2016 № 3/22/35686810 підставою для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сіверспецресурс», ТОВ «Юта-М», ТОВ «Ніка Груп Україна», які, на думку контролюючого органу, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. За твердженнями податкового органу, первинні документи складені за результатами господарських операцій, оформлені з порушенням, з яких неможливо ідентифікувати перевезення певного виду вантажу від постачальника до покупця. Крім того, податковий орган посилається на отриману податкову інформацію щодо контрагентів позивача.
Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2, 200.