ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2019 року
Київ
справа №825/25/14
адміністративне провадження №К/9901/3551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 (головуючий суддя: Смірнова О.Є.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 (головуючий суддя: Лічевецький І.О., судді: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.)
у справі №825/25/14
за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області
до Деснянського басейнового управління водних ресурсів
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Державна фінансова інспекція в Чернігівській області (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Деснянського басейнового управління водних ресурсів (далі - відповідач, Деснянське БУВР), в якому просило зобов'язати відповідача виконати пункти 1, 2 , 3 та 4 вимоги щодо усунення виявлених порушень від 25.06.2013 № 25-07-18-14/4340.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм пунктів 7, 8 та 10 ст. 10 закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (Закон № 2939-XII) та ухвалити нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги судами не було враховано, що постановою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 у справі № 825/2859/13-а були визнані законними вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 25.06.2013 № 25-07-18-14/4340.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт ревізії від 28.05.2013 № 07-21/05.
У зв'язку із встановленням ряду порушень, позивачем було направлено відповідачу вимогу щодо усунення виявлених порушень від 25.06.2013 № 25-07-18-14/4340.
Пунктом 1 указаної вимоги було поставлено вимогу до відповідача про опрацювання матеріали ревізії та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо доцільності зайняття займаної посади винними особами та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб. У пункті 2 цієї вимоги вказано, що в ході ревізії встановлено факти проведення видатків на проживання та харчування громадян Російської Федерації, які не є працівниками Деснянського БУВР, що є порушенням ст.15 Угоди між Російською Федерацією та Україною про спільне використання та охорону прикордонних водних об'єктів від 19.10.1992 та пунктів 22, 29, 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228. У зв'язку з вищезазначеним Деснянським БУВР проведено незаконне використання коштів на загальну суму 16860,17 грн., у зв'язку з чим відповідача зобов'язано: вжити заходів щодо відшкодування до бюджету коштів в сумі 16860,17 грн. як безпідставно перерахованих за проживання делегації Російської Федерації; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх фізичних осіб, у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Згідно з пунктом 3 цієї вимоги, в ході ревізії встановлено, що в порушення ст. 18 КЗпП, частини 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», пункту 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну України від 28.06.1993 № 43, зайво нараховано та виплачено заробітні плати, у зв'язку з чим відповідача зобов'язано: вжити заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 17209,50 грн., як зайво нараховану та виплачену премію; вжити заходів щодо відшкодування до бюджету коштів з працівників Деснянського БУВР в сумі 7317,39 грн., як зайво нараховану та виплачену заробітну плату за невідпрацьований робочий час за сумісництвом; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати, у порядку та у розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП; провести перерахунок та взаємозвірки щодо сплачених сум єдиного соціального внеску по незаконно виплаченій заробітній платі та повернути зайво сплачені кошти в сумі 8903,27 грн. або їх зарахувати в рахунок майбутніх платежів.
У пункті 4 вимоги вказано, що в ході ревізії встановлено, що в порушення ст.ст. 194, 224 Господарського кодексу України, пункту 3.3.3.3, пунктів 3.2.11, 3.3.12, 3.3.7 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2008 № 174, та частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», у частині завищення вартості ремонтних робіт на загальну суму 4055761,91 грн., у зв'язку з чим відповідача зобов'язано:
- відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 4055761,91 грн. за невиконані роботи;
- стягнути з ПрАТ «ПМК-55» кошти в сумі 3949550,57 грн., як незаконно отримані за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих виплат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг;
- стягнути з ДП «ПМК-59» ВАТ «Чернігівводбуд» кошти в сумі 73992,80 грн., як незаконно отримані за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих виплат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг;
- стягнути з Борзнянського міжрайонного управління водного господарства кошти в сумі 30202,26 грн., як незаконно отримані за проведення ремонтно-будівельних робіт або забезпечити відшкодування зайвих витрат шляхом виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг;
- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведені зайвих виплат, у порядку та розмірах встановлених ст.ст.130-136 КЗпП.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'явл