У Х В А Л А
4 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 206/4712/17
Провадження № 14-96 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Дніпровської міської ради (далі також - відповідач) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року та
в с т а н о в и л а:
6 вересня 2017 року позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:
- визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 28 вересня 2016 року № 83/14 про визнання таким, що втратило чинність, рішення цієї ради від 29 жовтня 2014 року № 83/56 «Про надання ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 (далі - рішення № 83/56);
- зобов'язати відповідача на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою та передання позивачу присадибної ділянки - земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка).
Мотивував позов такими обставинами:
- у вересні 2014 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- 29 жовтня 2014 року відповідач прийняв рішення № 83/56, яким надав позивачу відповідний дозвіл, в якому зазначив про його чинність протягом двох років, тобто до 29 жовтня 2016 року;
- після отримання рішення № 83/56 позивач вчинив всі необхідні дії для відведення земельної ділянки, зокрема, погодив технічну документацію, а земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер;
- позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які не були належним чином розглянуті. Відповідач не приймав ані рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані рішення про відмову у такому затвердженні;
- 26 листопада 2014 року відповідач прийняв рішення № 82/58 про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - рішення № 82/58). А 28 вересня 2016 року відповідач прийняв рішення № 82/14, яким визнав рішення № 83/56 таким, що втратило чинність;
- 13 квітня 2017 року ОСОБА_4 повторно отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі рішення відповідача № 344/19.
Позивач вважає, що відповідач незаконно визнав нечинним своє рішення № 83/56, строк дії якого не сплив; це рішення вичерпало дію фактом виконання.
10 листопада 2017 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, яким задовольнив позов частково: визнав незаконним рішення № 83/14 і зобов'язав відповідача на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки позивачу.
Мотивував рішення такими обставинами:
- рішення № 83/14 прийняте на підставі документів, які не могли бути підставою для визнання рішення № 83/56 таким, що втратило чинність, оскільки у них йде мова про земельну ділянку на АДРЕСА_2, а позивачеві був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1;
- відповідач не вирішив клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- відповідач порушив строк і порядок розгляду клопотання позивача про надання йому земельної ділянки. Внаслідок відсутності письмового рішення відповідача, прийнятого у передбачений законом строк, щодо ініційованого позивачем питання позивач був позбавлений можливості домогтися вирішення питання у розумні строки, без недопустимої з боку держави затримки.
Часткове задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що скасування рішення № 83/14 в цілому призведе до порушення прав та інтересів інших осіб, яких стосувалося це рішення.Суд вважав, що його рішення у цій справі не впливає на права й обов'язки інших осіб, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, оскільки проект землеустрою на земельну ділянку відповідач так і не затвердив, тобто, вона не перейшла у власність інших осіб.
6 листопада 2018 року, за результатами розгляду апеляційних скарг Дніпровської міської ради та ОСОБА_4, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року та закрив провадження у справі.
Мотивував тим, що відповідач у спірних правовідносинах реалізовував контрольні функції у сфері управлінської діяльності та здійснював під час прийняття рішення № 83/14 владні управлінські функції. А тому спір, на думку апеляційного суду, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
30 листопада 2018 року позивач подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року. Скаржиться на неправильне застосування апеляційним судом норм ма