У Х В А Л А
28 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 199/6713/14-ц
Провадження № 14-92 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами скарги ОСОБА_3 (далі також - позивач) на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича (далі також - державний виконавець) з виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року (далі також - виконавчий документ)
у справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діє Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в особі керівника Третяк Ю. Г., до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дніпропетровське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
1 березня 2018 року позивач звернувся до суду зі скаргою (далі - скарга), в якій просив:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, на виконання якого надійшов виконавчий документ щодо порушення строку вчинення процесуальної дії, який встановлений частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, на виконання якого надійшов виконавчий документ, в частині недотримання строку направлення на адресу позивача повідомлення від 13 лютого 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
- визнати неправомірним рішення державного виконавця, на виконання якого надійшов виконавчий документ, щодо повідомлення 13 лютого 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати державного виконавця негайно прийняти до виконання виконавчий документ та у триденний строк з моменту отримання цього документа направити стягнуті кошти у готівковій формі через відділення «Укрпошти» № 82 за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1;
- витрати з перерахування коштів на користь позивача у готівковій формі покласти на боржника - Державну казначейську службу України;
- зобов'язати державного виконавця упродовж п'яти днів з дня отримання ухвали повідомити суд і позивача про її виконання рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення;
- стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір за розгляд справи;
- стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь позивача судові витрати, пов'язані з явкою до суду, відповідно до статті 138 ЦПК України у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, як компенсацію за відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою до суду.
Мотивував скаргу такими обставинами:
- 24 січня 2018 року позивач надіслав поштою виконавчий документ для виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
- державний виконавець, порушуючи вимоги частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», більш ніж через три робочі дні повернув стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання;
- порушуючи частину першу статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», повідомлення 13 лютого 2018 року № 55792986/20.1/10 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання було надіслане лише 21 лютого 2018 року;
- рішення державного виконавця щодо повідомлення 13 лютого 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання позивач вважає протиправним, оскільки відповідно до абзацу другого частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи. Позов у справі № 199/6713/14-ц стосується відшкодування шкоди, а тому позивач має бути звільнений від сплати авансового внеску.
- необґрунтованість рішення державного виконавця щодо повідомлення 13 лютого 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання підтверджується відповідністю виконавчого документа вимогам частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»: зазначений один стягувач, на користь якого стягнуто з одного відповідача три різні суми;
- безпідставним є аргумент у рішенні державного виконавця щодо повідомлення 13 лютого 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання про те, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ мають виконувати органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 червня 2017 року є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби;
- рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа вважає протиправними.
2 квітня 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, в якій скаргу задовольнив частково.
Суд вважав, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, наведених у відповідному повідомленні від 13 лютого 2018 року, порушує право позивача як стягувача на задоволення його вимог, пов'язаних з виконанням виконавчого документа.
21 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області прийняв постанову, якою судове рішення першої інстанції залишив без змін.
Мотивував постанову так:
- державний виконавець безпідставно зазначив про невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки мав можливість звернутися до суду із заявою про встановлення порядку його виконання чи роз'яснення;
- відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Такого попередження у матеріалах справи немає, а мотиви необхідності сплати позивачем авансового внеску державний виконавець не вказав;
- згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Доказів добровільного виконання виконавчого документа центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, немає. Позивач в установленому законом порядку звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого документа, а твердження державного виконавця про те, що органи державної виконавчої служби не вчиняють виконавчих дій щодо такого боржника не ґрунтуються на законі. Тому рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є помилковим.
У вересні 2018 року Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу.