П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 826/14180/17
Провадження № 11-1280апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос» (далі - ТОВ «Лекос») на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (у складі колегії суддів Шурка О. І., Василенка Я. М., Степанюка А. Г.) у справі за позовом ТОВ «Лекос» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни (далі - приватний нотаріус Шевченко І. Л.), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна (далі - приватний нотаріус Теуту Є. П.), Федорко Юлія Леонідівна, про визнання дій протиправними та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2017 року ТОВ «Лекос» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Шевченко І. Л., треті особи: приватний нотаріус Теуту Є. П., ОСОБА_5, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Шевченко І. Л. від 24 червня 2017 року № 35852459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- скасувати внесений приватним нотаріусом Шевченко І. Л. запис про право власності на частину нежитлових приміщень торговельного комплексу від 24 червня 2017 року № 21091771.
На обґрунтування позову ТОВ «Лекос» зазначило, що належна йому на праві власності частина нежитлових приміщень торговельного комплексу була незаконно зареєстрована за ОСОБА_5, оскільки приватний нотаріус Шевченко І. Л. при прийнятті спірного рішення не врахувала наявність постанови державного виконавця від 10 жовтня 2016 року про арешт виділеної частини майна ТОВ «Лекос» у виконавчому провадженні № 52562094 та реєстрацію приватним нотаріусом Теуту Є. П. 22 червня 2017 року заяви позивача про заборону на вчинення реєстраційних дій.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 20 квітня 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Шевченко І. Л. від 24 червня 2017 року № 35852459 та запис від 24 червня 2017 року № 21091771.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 серпня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»;
далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у вересні 2018 року ТОВ «Лекос» звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 жовтня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
Дніпровський районний суд м. Києва розглянув цивільну справу № 755/15467/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ТОВ «Лекос», ТОВ «Магік» про стягнення боргу, за результатами розгляду якої 05 травня 2015 року прийняв рішення про виділення частини майна ТОВ «Лекос» в розмірі 25% та частини майна ТОВ «Магік» в розмірі 50%, пропорційно часткам учасника цих товариств ОСОБА_6 у статутному капіталі. Звернуто стягнення на виділені частини майна ТОВ «Лекос» в розмірі 25% та майна ТОВ «Магік» в розмірі 50%, пропорційно часткам учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 у межах суми 6 млн. 63 тис. 555 грн 70 коп. Це рішення набрало законної сили і є чинним.
16 вересня 2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано два виконавчі листи, в яких боржниками визначено ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік», а стягувачем ОСОБА_5
07 жовтня 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохін О. П. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 52562094 про звернення стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос» в розмірі 25%, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 у межах суми 6 млн. 63 тис. 555 грн 70 коп.
10 жовтня 2016 року державний виконавець в рамках вказаного виконавчого провадження виніс постанову про арешт майна боржника (ТОВ «Лекос») та оголошення заборони на його відчуження, зокрема наклав арешт на виділену частину майна боржника у розмірі 25%, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі.
У межах іншого виконавчого провадження № 52535322 (по боржнику ТОВ «Магік») державний виконавець Гаврилів А. В. одночасно з передачею майна боржника ТОВ «Магік» передав на реалізацію Державного підприємства «СЕТАМ» й частину майна ТОВ «Лекос», а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень № 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7243,7 кв .м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і належать на праві власності ТОВ «Лекос».
05 травня 2017 року Державне підприємство «СЕТАМ» повідомило державного виконавця Гавриліва А. В., що електронні торги з продажу частини майна ТОВ «Лекос» не відбулися, у зв'язку з чим 17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. запропонував стягувачу ОСОБА_5 одночасно з майном ТОВ «Магік» залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ «Лекос», і ОСОБА_5 надала таку згоду.
16 червня 2017 року державний виконавецьГаврилів А. В., у виконавчому провадженні № 52535322 (по боржнику ТОВ «Магік»), виніс постанову про передачу майна стягувачу та склав відповідний акт, яким одночасно з майном боржника ТОВ «Магік» передав стягувачу ОСОБА_5 частину майна ТОВ «Лекос».
22 червня 2017 року ТОВ «Лекос» звернулося до приватного нотаріуса Теуту Є . П. із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно об'єкта нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень торговельного комплексу
(з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № 1 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 24 (групи приміщень № 8), з № 1 по № ХІV підвалу, з № 1 по № 24 (групи приміщень № 1), з № І по № ХVІ поверху № 1, з № 1 по № 9 (групи приміщень № 2), з № 1 по № VІ поверху № ІІ, з № 1 по № 10 (групи приміщень № 3), № І, ІІ, III, IV поверху № ІІІ, № І, II, III, IV поверху № ІУ, з № 1 по № 10 (групи приміщень № 5), № І, II, III поверху № V, з № 1 по № ХІІІ технічного поверху загальною площею 7243,7 кв. м), що знаходяться на АДРЕСА_1 і належать ТОВ «Лекос» на підставі свідоцтва про право власності від 21 грудня 2012 року, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради.
Цього ж дня приватний нотаріус Теуту Є. П. оформила картку прийому заяви № 35807964 про заборону вчинення реєстраційних дій та зареєструвала цю заяву у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22897554.
24 червня 2017 року приватний нотаріус Шевченко І. Л. на підставі складених державним виконавцем Гаврилівим А. В. постанови та акта від 16 червня 2017 року оформила свідоцтво № НОМЕР_1 придбання майна з прилюдних торгів (якщо прилюдні торги не відбулися) й того ж дня прийняла рішення № 35852459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла запис про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на ј частину нерухомого майна (нежилих приміщень торговельного комплексу) на АДРЕСА_1, належного ТОВ «Лекос».
Вважаючи рішення приватного нотаріуса Шевченко І. Л. від 24 червня 2017 року № 35852459 про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 протиправним і прийнятим усупереч вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), за відсутності належних правових підстав для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Лекос» звернулося до суду із цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції й аргументи, наведені у відзиві, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній н