П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 814/4104/15
Провадження № 11-846апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (у складі колегії суддів Кравця О. О., Домусчі С. Д., Коваля М. П.) у справі за його позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ «Банк «Київська Русь» відповідно), третя особа ПАТ «Банк «Київська Русь», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невключення його до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2016 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду та зобов'язав включити ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що між ПАТ «Банк «Київська Русь» та позивачем був укладений договір банківського рахунку, а тому ОСОБА_3 набув статус вкладника та має право на відшкодування гарантованої суми вкладу згідно із Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 травня 2016 року скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року й направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 червня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
(далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 липня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що 19 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку № 26175-82 в національній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
Цього ж дня на банківський рахунок позивача зараховано грошові кошти в сумі 192 тис. 300 грн, які внесені з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадмонтажстрой», з призначенням платежу - надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором № 705-3ФД від 17 березня 2015 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 02 квітня 2015 року.
Правління Національного банку України постановою від 19 березня 2015 року № 190 віднесло ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду рішенням від 19 березня 2015 року № 61 запровадила в ПАТ «Банк «Київська Русь» тимчасову адміністрацію з 20 березня 2015 року та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Київська Русь».
16 липня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».
17 липня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
23 липня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, що з 24 липня 2015 року буде розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь» через установи банків-агентів Фонду, для отримання яких вкладникам банку необхідно у строк до 03 вересня 2015 року звернутися до установ банків-агентів Фонду.
05 серпня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просив здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, але відповідач не вжив необхідних заходів реагування.
Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.
Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною й такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки він, як вкладник, набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування (200 тис. грн) після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом цього спору є питання дійсності правочину, і виконання сторонами договірних відносин, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може обмежуватися. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публі