У Х В А Л А
28 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 520/17304/15-ц
Провадження № 14-94 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до ОСОБА_4 (далі - поручитель), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект» про визнання вимоги незаконною та визнання незаконним права власності
за касаційною скаргою ТзОВ «Кей-Колект» на рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2016 року та
в с т а н о в и л а:
23 грудня 2015 року позивач звернулася з позовом, в якому просила:
- визнати незаконною вимогу ТзОВ «Кей-Колект» (вих. № 90) від 18 травня 2015 року про усунення порушень;
- визнати незаконним набуття права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира);
- скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру;
- вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру.
Мотивувала такими обставинами:
- 21 вересня 2006 року позивач уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком«УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту № 11043995000 (далі - кредитний договір), згідно з яким банк надав позивачу кредит у сумі 80 013,00 швейцарських франків зі сплатою 8,49 % річних на строк до 21 вересня 2011 року;
- того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Акціонерний комерційний інноваційний банк«УкрСиббанк» уклав з поручителем договір поруки, а з позивачем - іпотечний договір, предметом якого була квартира;
- через невиконання позивачем обов'язків за кредитним договором 4 серпня 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» надіслало позивачу вимогу № 138/30-81/2563 про повне дострокове повернення кредитної заборгованості;
- 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТзОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу та право вимоги за іпотечним договором на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами;
- 18 травня 2015 року ТзОВ «Кей-Колект» надіслало позивачу вимогу (вих. № 90) про усунення порушень, в якій просило сплатити всю суму заборгованості за кредитом. Через невиконання позивачем вказаної вимоги ТзОВ «Кей-Колект» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.
Позивач вважає, що строк виконання основного зобов'язання ПАТ «УкрСиббанк» в односторонньому порядку змінило шляхом надіслання вимоги № 138/30-81/2563 від 4 серпня 2010 року; ТзОВ «Кей-Колект» пропустило позовну давність щодо повернення кредиту; вимога ТзОВ «Кей-Колект» від 18 травня 2015 року суперечить пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання та є чинною до припинення останнього.
Позивач стверджує, що квартира, передана в іпотеку для забезпечення валютного кредиту, є її єдиним житлом; площа квартири не перевищує 140 кв м. А тому відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» квартира не могла бути відчужена без згоди власника.
27 травня 2016 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Мотивував тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту цивільних прав, визначених у статті 16 Цивільного кодексу України. Вважав, що позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження її вимог та не вказала, в чому полягають неправомірні дії відповідачів.
26 грудня 2016 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове про часткове задоволення позову: визнав незаконним визнання за ТзОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10805498 від 14 серпня 2015 року; у решті вимог - відмовив.
Мотивував нове рішення тим, що ТзОВ «Кей-Колект» набуло право власності на квартиру в позасудовому порядку всупереч пунктам 5.1-5.2 іпотечного договору та пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважав необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неналежності обраного позивачем способу захисту.
Апеляційний суд вважав, що вимога ТзОВ «Кей-Колект» (вих. № 90) від 18 травня 2015 року не є правочином і відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на час розгляду справи, є одним із письмових доказів, на підставі яких суд у разі заявлення кредитодавцем позову має встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовані його вимоги та заперечення боржника. А тому суд у задоволенні позову в частині зазначеної позовної вимоги відмовив.
20 лютого 2017 року ТзОВ «Кей-Колект» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просило скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2016 року та відмовити у задоволенні позову.
Мотивує скаргу тим, що позовна вимога про визнання незаконним запису про державну реєстрацію права власності стосується суб'єкт