П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 913/356/15
Провадження № 12-5гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А.,
Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С.,Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва Національної академії наук України,
відповідач - Державне підприємство «Дослідне господарство «АГРОСПІЛКА» Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»,
органи виконання судових рішень - Слов'яносербський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва Національної академії наук України
(далі - Інститут рослинництва) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2018 року (головуючий суддя - Стойка О. В., судді Пелипенко Н. М., Пушай В. І.) й ухвалу Господарського суду Луганської області від 01 серпня 2018 року (суддя Фонова О. С.) у справі за скаргою Інституту рослинництва на бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ Держказначейства) у справі
№ 913/356/15 за позовом Інституту рослинництва до Державного підприємства «Дослідне господарство «АГРОСПІЛКА» Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», органи виконання судових рішень: Слов'яносербський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,
ГУ Держказначейства, про стягнення 36 462,00 грн та
УСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог скарги на дії ГУ Держказначейства
1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 31 серпня 2015 року у справі № 913/356/15 позов Інституту рослинництва до Державного підприємства «Дослідне господарство «АГРОСПІЛКА» Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» про стягнення 36 462,00 грн заборгованості за ліцензійним договором від 08 квітня 2013 року № 28-13 задоволено у повному обсязі. На виконання вказаного рішення Господарським судом Луганської області 14 вересня 2015 року видано відповідний наказ.
2. У серпні 2018 року позивач звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою, в якій просив визнати бездіяльність ГУ Держказначейства незаконною та зобов'язати вказане управління здійснити примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 31 серпня 2015 року.
3. Вимоги скарги мотивовано тим, що листом № 13-11/2736 від 20 липня
2018 року ГУ Держказначейства відмовилося виконувати рішення Господарського суду Луганської області від 31 серпня 2015 року у цій справі, оскільки боржник за організаційно-правовою формою є державним підприємством, що належить до комунальної власності, отже, вищевказаний наказ не може бути виконано за бюджетною програмою для забезпечення рішень суду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Господарський суд Луганської області ухвалою від 01 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду
від 03 грудня 2018 року, відмовив у відкритті провадження за скаргою позивача на бездіяльність ГУ Держказначейства у справі № 913/356/15, оскільки така скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
5. Мотивуючи рішення, суди зазначили, що спори, які виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються адміністративними судами в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
6. У грудні 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Інституту рослинництва на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2018 року й ухвалу Господарського суду Луганської області від 01 серпня 2018 року, в якій скаржник просив оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу, а цю справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інституту рослинництва, витребував матеріали справи з Господарського суду Луганської області та передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил предметної юрисдикції.
8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій допущені порушення принципу верховенства права в аспекті юридичної визначеності щодо завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судового рішення, а також підкреслює, що здійснення судового контролю за виконанням судового рішення судом іншої юрисдикції у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є незаконним.
10. Інші учасники справи своєї позиції у справі не висловили.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
11. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця скарга на дії ГУ Держказначейства з примусового виконання рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
12. Предметом розгляду у цій справі є визнання бездіяльності ГУ Держказначейства незаконною та зобов'язання цього управління здійснити примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області
від 31 серпня 2015 року.
13. Залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Луганської області
від 01 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження за скаргою позивача на бездіяльність ГУ Держказначейства у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спори, які виникають під час виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються адміністративними судами в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
14. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
16. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
17. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
18. Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
19. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
20. У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
21. Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
22. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
23. Державний виконавець (виконавець) зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
24. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
25. Водночас Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Зак