У Х В А Л А
28 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 310/8703/17
Провадження № 14-98 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за заявою ОСОБА_3 (далі також - заявник), заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - заінтересована особа), про встановлення факту, що має юридичне значення,
за касаційною скаргою заявника на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 3 квітня 2018 рокуі
в с т а н о в и л а:
12 грудня 2017 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт того, що він у період з 8 травня по 15 травня 1986 року залучався до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС).
Заяву мотивував такими обставинами :
- з 1973 року заявник працював у Бердянській міській лікарні Запорізькій області лікарем швидкої допомоги;
- 6 травня 1986 року він у складі бригади швидкої медичної допомоги відкомандирований у Чорнобильський район Київської області для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС строком на 8 днів (з 8 по 15 травня 1986 року);
- заявник набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії;
- через зумовлені ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС захворювання отримав ІІІ групу інвалідності;
- відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважає, що має отримати статус інваліда війни;
- заявник звертався з відповідною заявою до заінтересованої особи, проте вона відмовила у задоволенні цієї заяви через відсутність належних доказів підтвердження залучення заявника до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони.
14 грудня 2017 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та роз'яснив заявнику його право на звернення до суду за правилами адміністративного судочинства.
Місцевий суд вважав, що згідно з наданими Верховним Судом України роз'ясненнями суди не можуть розглядати заяви про встановлення фактів належності заявників до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, фактів проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду (пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року). Тому, на думку суду першої інстанції, захист прав у разі їх порушення заявник має здійснювати за правилами адміністративного судочинства шляхом оскарження дій чи бездіяльності відповідного органу.
3 квітня 2018 року Апеляційний суд Запорізької області прийняв постанову, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивував тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про неможливість розгляду заявленої вимоги в окремому провадженні. Апеляційний суд також мотивував свої висновки висновком Верховного Суду України, викладеним в узагальненні «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, відповідно до якої суди не можуть розглядати заяви про встановлення факту безпосередньої участі протягом певного періоду на будь-яких роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
25 квітня 2018 року заявник подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 3 квітня 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржиться на порушення судами норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшов помилкового висновку, що заява не може розглядатися у порядку окремого провадження.
Звертає увагу, що встановлення відповідного юридичного факту зумовлює виникнення