У Х В А Л А
28 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 275/82/18
Провадження № 14-101 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі також - відповідач) про визнання договорів оренди поновленими
за касаційною скаргою відповідача на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
2 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поновленими на строк 7 років договори оренди землі від 15 вересня 2012 року № 108 і № 109, укладені Брусилівською районною державною адміністрацією (далі - РДА) Житомирської області з позивачем (далі - договори оренди), зі сплатою орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на умовах, викладених у додаткових угодах, долучених до позовної заяви.
Позов мотивував такими обставинами :
- 15 вересня 2012 року позивач уклав із Брусилівською РДА Житомирської області договори оренди (№ 108 - для ведення фермерського господарства на земельній ділянці площею 136,2034 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1; № 109 - для ведення фермерського господарства на земельній ділянці площею 22,9054 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_2 (далі - земельні ділянки));
- договори оренди укладені строком на 5 років та зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26 грудня 2012 року;
- земельні ділянки використовувались для ведення Фермерського господарства (далі - ФГ) «Агродол», засновником якого є позивач;
- станом на 3 листопада 2017 року відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України уповноваженим органом для передання земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення у власність або користування для всіх потреб у Брусилівському районі Житомирської області є відповідач;
- 3 листопада 2017 року, маючи намір скористатись переважним правом на поновлення договорів оренди, позивач направив до відповідача лист-повідомлення, до якого долучив проекти додаткових угод;
- 30 листопада 2017 року відповідач надіслав позивачу відповідь із пропозицією про встановлення розміру орендної плати на рівні максимальної ставки - 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
- 6 грудня 2017 року позивач направив відповідачу письмову згоду на цю пропозицію;
- 2 січня 2018 року відповідач відправив поштою на адресу позивача лист від 28 грудня 2017 року, в якому вказав про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем рішення про поновлення договорів оренди, оскільки позивач не надав проекти додаткових угод та агрохімічні паспорти земельних ділянок;
- відповідач із надуманих підстав перешкодив позивачу у реалізації його переважного права на поновлення договорів оренди;
14 травня 2018 року Брусилівський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
Суд першої інстанції вважав, що позивач дотримав вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» для визнання за ним як орендарем переважного права на поновлення договорів оренди: до закінчення строку дії договорів оренди повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом; до листа-повідомлення додав проекти додаткових угод і погодився на пропозицію відповідача про встановлення іншого - максимального розміру орендної плати. Проте орендодавець, порушуючи приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі», після спливу місячного строку від дня звернення позивача та з надуманих підстав відмовив у поновленні договорів оренди. Місцевий суд зазначив, що позивач після закінчення строку дії договорів оренди продовжував належно виконувати обов'язки орендаря та сплачувати максимальну орендну плату, визначену законодавством, у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
18 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Погодившись з висновками місцевого суду про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що умови, на яких місцевий суд визнав поновленими договори оренди, повністю відповідають взаємній домовленості сторін щодо розміру орендної плати (12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок), а також мінімальному строку дії цих договорів (7 років), який встановлений законодавством (частина третя статті 19 Закону України «Про оренду землі», частина одинадцята статті 93 Земельного кодексу України).
Суд апеляційної інстанції відхилив довід апеляційної скарги про належність цього спору до юрисдикції господарського суду, оскільки вважав, що стороною договорі