П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2019 року
м. Київ
Справа №823/731/16
Провадження № 11-847апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (суддя Гарань С. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (судді Межевич М. В., Земляна Г. В., Сорочко Є. О.) у справі № 823/731/16 за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа, Фонд, АТ «Дельта банк» відповідно) про зобов'язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи, в якому просив:
- визнати, що вимоги пункту 6 частини першої статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) не розповсюджуються на проведену банківську операцію позивача від 18 грудня 2014 року в розмірі 30 тис. 850 грн, відповідно до рішення уповноваженої особи щодо включення ОСОБА_3 до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк»;
- визнати позивача вкладником АТ «Дельта банк» на день складання уповноваженою особою переліку (реєстру) вкладників станом на 02 жовтня 2015 року, з вкладом у розмірі 30 тис. 850 грн;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про включення ОСОБА_3 до переліку (реєстру) вкладників АТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, з вкладом у вказаному розмірі.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), роз'яснивши позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначив, що суди надали неправильну правову оцінку обставинам у справі та порушили норми матеріального права. На думку скаржника, позивач навів конкретні обставини, що свідчать про протиправність дій саме уповноваженої особи, пов'язаних із здійсненням нею владних управлінських функцій, які підлягають перевірці в порядку адміністративного судочинства. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 20 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 липня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання її учасників про розгляд справи за їх участю, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.
Відповідач відзиву (заперечення) на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_3 та АТ «Дельта банк» укладено договір № 006-23000-100614 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно якого банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях.
18 грудня 2014 року згідно з квитанцією № 3771 АТ «Дельта банк» здійснив видачу готівки в касі банку ОСОБА_3 в сумі 31 тис. грн.
Того ж дня, відповідно до квитанції № ПН1206850 здійснено перерахування коштів у сумі 30 тис. 850 грн на рахунок ОСОБА_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», проте фактично АТ «Дельта банк» не здійснив перерахування цих коштів на вказаний рахунок.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення АТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року № 71 в АТ «Дельта банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно, а рішенням від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта банк» виконавча дирекція Фонду 02 жовтня 2015 року прийняла рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта банк» та призначено уповноважену особу Кадирова В. В. строком на 2 роки - з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.
14 жовтня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи із заявою, в якій просив визнати його кредитором АТ «Дельта банк» за заборгованістю, що виникла у зв'язку з неперерахуванням коштів у розмірі 30 тис. 850 грн, та включити його до реєстру вкладників АТ «Дельта банк», які відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Згідно з довідкою від 04 лютого 2016 року вих. № 05-3234065 ОСОБА_3 було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк». Задоволення кредиторських вимог ОСОБА_3 здійснюватиметься в строки, розмірах та в черговості, що передбачена пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 4452-VI, а саме: в 4 чергу - 11 грн 05 коп.; у 6 чергу - 30850 грн.
05 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої особи із заявою про незгоду з включенням його до шостої черги кредиторів АТ «Дельта банк», у якій просив переглянути прийняте рішення та включити позивача до реєстру вкладників АТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI.
Листом від 13 травня 2016 року вих. № 05-3279966 позивачу надано відповідь про те, що сума коштів, вказана у зверненні ОСОБА_3, включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк» в 6 чергу з огляду на те, що на момент формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта банк» ця сума на поточному рахунку ОСОБА_3 не обліковувалась.
Не погодившись із рішенням уповноваженої особи, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, Черкаський окружний адміністративний суд виходив із того, що цей спір не містить ознак публічно-правового з огляду на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15.
Залишаючи без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, Київський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання окремих положень закону такими, що не підлягають застосуванню до певних правовідносин, а також про визнання за особою певного правового статусу, не передбачені нормами КАС України. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про включення ОСОБА_3 до переліку (реєстру) вкладників АТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.
Велика Палата Верховного Суду частково не погоджується з указаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисуб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи, зокрема, про зобов'язання відповідача прийняти рішення про включення позивача до переліку (реєстру) вкладників АТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, з вкладом у розмірі 30 тис. 850 грн, пославшись як на підставу для задоволення позову на статтю 26 Закону № 4452-VI.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. ЦейЗакон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Зако