П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2019 року
м. Київ
Справа №810/996/16
Провадження № 11-795апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (судді Мамчур Я. С., Желтобрюх І. Л., Шостак О. О.) у справі № 810/996/16 за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Радикал банк» Савельєвої Анни Миколаївни (далі - уповноважена особа, Фонд, ПАТ «Радикал банк» відповідно), третя особа - Фонд, про визнання протиправною бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язати уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду.
Київськийокружний адміністративний суд постановою від 02 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково: скасував постановуКиївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач у касаційній скарзі зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, спори з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності уповноваженої особи підпадають під юрисдикцію адміністративних судів та повинні вирішуватися саме цими судами. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 14 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу представник уповноваженої особи зазначив, що відповідач вважає наведені в касаційній скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи. На думку сторони відповідача, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення апеляційної скарги із закриттям провадження в адміністративній справі. У зв'язку з викладеним представник уповноваженої особи просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 червня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України, оскільки предметом перегляду в цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та відзиві (запереченнях) на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_3
Суди попередніх інстанцій установили, що 09 липня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Радикал банк» договір банківського рахунку № 18247/П-1-980, в порядку та на умовах якого банк відкрив поточний рахунок у гривнях НОМЕР_1 та зобов'язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування протягом операційного часу, але в межах режиму роботи установи банку, в якому здійснюється операція.
Також 09 липня 2015 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Радикал банк» укладено договір строкового банківського вкладу № 5-22988, предметом якого є взаємовідносини сторін з приводу прийняття банком грошових коштів вкладника в національній валюті України в сумі 200 тис. грн строком на 10 днів - по 19 липня 2015 року включно з подальшим зобов'язанням банку виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 у цей же день з рахунку № НОМЕР_2, відкритого на ім'я ОСОБА_6, на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 200 тис. грн.
Того ж дня, а саме 09 липня 2015 року, постановою Правління Національного банку України № 452/БТ ПАТ «Радикал банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2015 року № 130 з 10 липня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Радикал банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал банк».
У подальшому постановою Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 року № 769 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал банк».
На підставі вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09 листопада 2015 року № 203 про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал банк», призначено уповноважену особу - Савельєву А. М., якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал банк», визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), на два роки з 10 листопада 2015 року до 09 листопада 2017 року включно.
04 грудня 2015 року уповноваженою особою видано наказ № 227 «Щодо повідомлень про нікчемність правочинів (у тому числі договорів)», додатком № 1 до якого затверджено перелік правочинів, які є нікчемними.
З витягу з вказаного додатку вбачається, що до нього включено транзакцію з зарахування коштів на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунку ОСОБА_6 № НОМЕР_2 на суму 200 тис. грн, яка відбулась 09 липня 2015 року о 23 год 15 хв та транзакцію щодо зарахування коштів на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_3 з поточного рахунку позивача НОМЕР_1.
Висновки уповноваженої особи про нікчемність правочинів стали підставою для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що за умови чинності наказів, якими виявлено ознаки нікчемності правочину позивача та застосовано наслідки недійсності правочину, вимоги про зобов'язання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є передчасними.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, Київський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що цей спір не містить ознак публічно-правового з огляду на висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим вказаний висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом доуповноваженої особи провизнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов'язання уповноваженої особиподати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Радикал банк» за рахунок Фонду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами