Постанова
Іменем України
25 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 760/27427/17
провадження № 61-45987св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України про зобов'язання провести перерахунок заробітної плати та стягнення заробітної плати.
Позов мотивовано тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 09 січня 2007 року на підставі контрактів. 31 грудня 2014 року його було звільнено, у зв'язку із закінченням строку дії контракту по пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Позивач вважає, що ним понад встановлені у контракті нормативи було перевиконано методичну та наукову роботу, а також організаційну та навчальну роботу, а всього на 7 121,78 годин, за які не доплачено 338 135,21 грн.
Ураховуючи викладе, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити з ним розрахунок за 7 121,78 годин педагогічного навантаження, а також стягнути заробітну плату в сумі 338 135,21 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджені обставини перевиконання ОСОБА_4 педагогічного навантаження, однак позов не підлягає задоволенню, оскільки відсутні докази того, що керівником інституту складались та подавались в бухгалтерію відповідні відомості для оплати праці про виконання науково-педагогічної роботи на умовах погодинної оплати праці понад визначені обов'язкові обсяги відносно ОСОБА_4 за період 2007 -2014 років.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, однак в порушення частин п'ятої - сьомої статті 279 ЦПК України, за наявності клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та враховуючи ціну позову, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не визначився з природою спірних правовідносин, у зв'язку з чим не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме: статтю 43 Конституції України та статті 47, 116 КЗпП України. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що наявність обліку відповідачем виконаних позивачем робіт понад встановлені контрактами планові норми свідчать про наявність згоди відповідача на виконання позивачем цих робіт, а відтак і про наявність угоди про виконання позивачем цих робіт, що відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України є трудовим договором.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У листопаді 2018 року Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає. При цьому зазначено, що пунктом 5.4 Наказу Міністерства освіти і науки України № 161 від 02 червня 1993 року передбачено, що у випадках виробничої необхідності у вищих навчальних закладах 3 і 4 рівня акредитації викладач може бути залучений до проведення навчальних занять понад обов'язковий обсяг навчального навантаження, визначений індивідуальним робочим планом, в межах свого робочого часу, зміни в обов'язковому навчальному навантаженні викладача вносяться в його індивідуальний робочий план, однак позивачем не надано доказів того, що відповідач залучав позивача до виконання робіт понад встановлені контрактами планові норми.
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому зазначив про те, що наведені у відзиві твердження є безпідставними та не підтверджені відповідними доказами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем у період з 09 січня 2007 року по 31 грудня 2014 року на підставі контрактів: № 1 від 09 січня 2007 року; № 17 від 26 грудня 2011 року; № 32 від 28 грудня 2012 року; № 53 від 02 грудня 2013 року.
Наказом № 230-к від 15 грудня 2014 року ОСОБА_4 було звільнено з посади доцента 31 грудня 2014 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту по пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по оплаті надурочних робіт відмовлено.
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що він на законних підставах, що врегульовані контрактами №№ 1, 17, 32, 53 у 2007 - 2014 роках, виконував науково-педагогічну роботу понад визначені контрактами обов'язкові обсяги, яка облікована відповідачем відповідно до пункту 2.5 Положення про планування та облік педагогічного навантаження науково-педагогічних працівників Інституту підготовки кадрів державної служи зайнятості України, затвердженого наказом №19 від 31 січня 2006 року, за яку відповідач не сплатив належну йому заробітну плату, яку відповідно до статей 47, 116 КЗпП України зобов'язаний був сплатити у день звільнення - 31 грудня 2014 року.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оплату праці», оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту, тобто законодавець покладає урегулювання щодо виплати заробітної плати на контракт, який укладається між працівником та роботодавцем, якщо такий контракт не суперечить чинному законодавству.
Згідно зі статтею 13 вказаного Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Як встановлено судами, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України є вищим навчальним закладом державної форми власності третього рівня акредитації.
Оскільки організація відповідача є бюджетною установою, заробітна плата, яку отримують її робітники закладається у кошторисі з урахуванням тих робочих годин та інших умов, які зазначені у контрактах.
Крім того, відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року, (далі - Положення) робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'я