Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 754/3925/16-ц
провадження № 61-17881св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТіДіСі Україна»,
представники відповідача: Блауцяк Володимир Михайлович, Собко Сергій Леонідович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8, на рішення Деснянського районного суду
м. Києва від 17 січня 2017 року в складі судді Панченко О. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТіДіСі Україна» (далі - ТОВ «ТіДіСі Україна») про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що з 03 січня 2006 року він працює у відповідача на посаді консультанта з економічних питань. З 01 січня 2015 року відповідач не виплачує йому заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ТОВ «ТіДіСі Україна» заборгованість із заробітної плати у розмірі 156 555,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня
2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу заробітної плати, оскільки позивач
з 01 квітня 2015 року не виходив на роботу та не виконував своїх трудових обов'язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2017 року ТОВ «ТіДіСі Україна»подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами.
Судом установлено, що 01 квітня 2015 року директором Андреєвим А. А., консультантом з ефективності підприємства Шуляком О. В., економістом планово-економічного відділу БешенцевоюТ. А. та керівником відділу ефективності персоналу Терещенком О. М. було складено акт № 1 про відсутність на роботі ОСОБА_4 у якому було зафіксовано відсутність консультанта з економічних питань ОСОБА_4 на роботі протягом усього робочого дня 01 квітня 2015 року з 09:00 до 18:00.
Наказом директора ТОВ «ТіДіСі Україна» Андреєвим А. А. від 01 квітня 2015 року № 09-П з 01 квітня 2015 року припинено ОСОБА_4 нарахування його заробітної плати до дня його звільнення або до дня повідомлення поважної причини відсутності на робочому місці.
02-03 квітня, 06-10 квітня, 24 квітня, 30 квітня, 08 травня, 15 травня, 29 травня,
05 червня, 12 червня 2015 року, 19 червня, 03 липня, 10 липня, 17 липня,
24 липня, 31 липня, 07 серпня, 14 серпня, 21 серпня, 28 серпня, 04 вересня,
11 вересня, 18 вересня, 25 вересня, 02 листопада, 27 листопада, 04 грудня,
11 грудня, 18 грудня, 25 грудня, 31 грудня 2015 року, 06 січня, 16 січня, 29 січня, 05 лютого, 12 лютого, 19 лютого, 26 лютого, 04 березня, 12 березня, 18 березня, 25 березня, 01 квітня, 08 квітня, 15 квітня, 22 квітня, 25 квітня, 31 травня,
30 червня, 29 липня, 16-17 серпня, 19, 31 серпня 2016 року, 14 вересня,
21 вересня, 28 вересня, 30 вересня, 11 жовтня, 16 листопада, 30 листопада,
30 грудня 2016 року та 31 січня 2017 року були складені акти про відсутність на роботі кон