РІШЕННЯ
Іменем України
04 березня 2019 року
Київ
справа №800/135/17
адміністративне провадження №П/9901/124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М., Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Коцюрби В.М.,
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Белінської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу №800/135/17
за позовною заявою ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення від 23 березня 2017 року №592/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку», -
в с т а н о в и в :
13 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі також ВРП, Рада), у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 23 березня 2017 року № 592/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку».
Позов умотивований тим, що:
- ВРП не мала повноважень ухвалювати рішення, що є предметом оскарження, оскільки дисциплінарне провадження фактично не існувало, так як було зупинене в силу закону, у зв'язку тим, що до суду було оскаржено рішення ВККС про рекомендацію ВРП внести подання про звільнення судді;
- ВРП розгляд справи мала відкласти, оскільки на засідання Ради вона не з'явилась однак повідомила, що нею в судовому порядку оскаржено рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 липня 2016 року № 1328/дп-16 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення з посади судді з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги);
- рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, оскільки не зазначено який саме дисциплінарний проступок нею вчинено, а зазначено лише про висновки ВККС, викладені у рішенні № 1328/дп-16;
- рішення прийнято без відповідного подання Дисциплінарної палати.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2017 року відкрив провадження в адміністративній справі, а ухвалою від 07 червня 2017 року зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № П/800/423/16 за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 липня 2016 року № 1328/дп-16 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення з посади судді з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги).
За результатами розгляду справи № П/800/423/16 постановою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 липня 2016 року № 1328/дп-16 про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Тетяни Валентинівни з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги).
Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі № П/800/423/16.
У зв'язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", на виконання пункту 5 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в новій редакції) позовну заяву передано до Касаційного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року поновлено провадження у цій справі.
У поданому 17 жовтня 2018 року відзиві на позов ВРП просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відсутні, встановлені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки останнє прийнято повноважним складом, підписано членами, які брали участь в його ухваленні та містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Зазначає, що у відповідності до приписів частини 3 статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Рада дійшла висновку про можливість розгляду питання про звільнення позивача у її відсутність.
Представник відповідача на спростування доводів позивача про відсутність у рішенні посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків вказує, що рішення містить такі посилання, зокрема, зазначено про не вчинення суддею ОСОБА_2 дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, не встановлення доведеності наданих стороною обвинувачення доказів обставин, які свідчать про достатність підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Згідно оскаржуваного рішення Радою встановлено, що дисциплінарне провадження щодо позивача проведено Комісією з дотриманням процедури, передбаченої Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а встановлені Комісією факти щодо допущених суддею ОСОБА_2 істотних порушень законодавства та аналіз дисциплінарної справи свідчать про вчинення нею дисциплінарного проступку та є підставою для її звільнення відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
У відповіді на відзив та в додаткових обґрунтуваннях позивач вказує аргументи, ідентичні зазначеним в позовній заяві, а також посилається на те, що судовими рішеннями у справі № 800/423/16 (предметом у якій було рішення ВККС від 04 липня 2016 року №1328/дп-16, покладене в основу оскаржуваного у даній справі рішення ВРП), встановлено, що рішення ВККС не містить вказівки та мотивів щодо будь-якої форми вини позивача при постановленні 19 лютого 2014 року ухвали про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_2, як слідчий суддя, була наділена повноваженнями застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. У цій справі встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 ознак порушення присяги судді. Так, суди дійшли висновку, що Комісія вийшла за межі своїх повноважень, оскільки мотивація рішення стосується виключно законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого позивачем.
При цьому, як зазначає позивач, необхідною умовою розгляду ВРП питання про звільнення судді з посади є наявність рішення ВККС про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади, однак у даному випадку Рада незаконно розглянула таку рекомендацію ВККС, оскільки рішення ВККС щодо такої рекомендації скасовано в судовому порядку.
У запереченнях на відповідь на відзив ВРП вказує на необґрунтованість посилань позивача на висновки судів, зроблені у справі № П/800/423/16 та зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки воно прийнято у відповідності до норм Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про вищу раду правосуддя».
В судовому засіданні представник відповідача також зазначила, що незважаючи на скасування в судовому порядку рішення ВККС, рішення ВРП є законним та обґрунтованим, оскільки Радою розглядались обставини, зазначені у зверненні народного депутата України VII скликання ОСОБА_5 про вчинення дисциплінарного проступку суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2
Суд заслухав пояснення учасників справи, з'ясував обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, дослідив докази, надані на підтвердження заявлених вимог та заперечень, і встановив таке.
ОСОБА_2 Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-ІV обрана на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва безстроково.
До Вищої ради юстиції 3 жовтня 2016 року за вхідним № 4427/0/8-16 надійшла копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 4 липня 2016 року № 1328/дп-16 про застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва. Підставою для направлення рекомендації було порушення присяги, вчинене суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 під час винесення постанови про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 759/2805/14-к.
За результатами розгляду рішення Комісії та матеріалів дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для звільнення судді ОСОБА_2 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Так, у спірному рішенні вказано, що під час перевірки встановлено наступні обставини:
В березні 2014 року та лютому 2016 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з Комітету з питань верховенства права та правосуддя Верховної Ради України, а також із Вищої ради юстиції (відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 10 грудня 2015 року № 1003/0/15-15) надійшли звернення народного депутата України VII скликання ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 у яких депутат зазначав про порушення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 законодавства України під час постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно громадянина ОСОБА_7, який був учасником масових акцій протесту, а саме допустила порушення посадових обов'язків і присяги судді. Крім того, суддя без обґрунтування підстав відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_5 про взяття підозрюваного на поруки. Заявник вважає, що в ухвалі відсутнє обґрунтування виняткової необхідності застосування тримання під вартою як запобіжного заходу, оскільки застосовано його було лише на підставі матеріалів (протокол затримання, протокол огляду місця події та рапорт), наданих слідчим. Враховуючи наведене, заявник просив направити рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді ОСОБА_2 з посади у зв'язку з порушенням нею присяги судді при здійсненні правосуддя.
За результатами дисциплінарного провадження Комісією встановлено, що 19 лютого 2014 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Єльцова А.В., погоджене з прокурором прокуратури Святошинського району міста Києва Кокошею М.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження №12014100000000373, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, яке мотивовано тим, що 18 лютого 2014 року близько 9 години ранку невстановлені досудовим розслідуванням особи у кількості приблизно від 2000 до 5000 чоловік, до складу яких увійшов ОСОБА_7, організували натовп для вчинення масових заворушень поряд із будівлею Верховної Ради України, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які були заздалегідь підготовлені, для нанесення тілесних ушкоджень. Вказаними діями ОСОБА_7 та інші невстановлені особи спричинили працівникам правоохоронних органів (загальною кількістю близько 160 осіб) тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. При цьому для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності за вчинювані діяння використали маски, шоломи, марлеві пов'язки та інші засоби. При цьому у клопотанні наголошено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, належить до категорії особливо тяжких, підозрюваний ніде не працює, в м. Києві та Київській області не зареєстрований та не має постійного місця проживання, може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання наведеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначене кримінальне провадження № 759/2805/14-к в порядку автоматизованого розподілу було передано на розгляд слідчому судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 За результатами розгляду якого ухвалою слідчого судді ОСОБА_2 від 19 лютого 2014 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 18 квітня 2014 року включно.
Суддя ОСОБА_2, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дійшла висновку, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- рапортом від 18 лютого 2014 року командира взводу № 1 роти № 4 ПКСМ ГУ МВС України в місті Києві лейтенанта міліції ОСОБА_10;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 18 лютого 2014 року;
- протоколом огляду місця події від 18 лютого 2014 року.
Крім того, суддя дійшла висновку, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, може переховуватись від органів досудового розслідування та вчиняти інші правопорушення, то менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним ризикам. З тих самих підстав слідчим суддею ОСОБА_2 було залишено без задоволення звернення сільського голови та громади с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області (місце реєстрації та проживання ОСОБА_7.) та заяви народних депутатів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 про взяття на поруки ОСОБА_7
В апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 від 19 лютого 2014 року оскаржено не було, оскільки 22 лютого 2014 року відповідно до ухвали іншого слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва Макаренка В.В. задоволено клопотання старшого слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Єльцова А.В. та змінено підозрюваному ОСОБА_7 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною четвертою статті 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд має право за клопотанням сторін або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, за висновками Комісії вимоги закону суддя ОСОБА_2 не виконала та постановила ухвалу, в якій єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначила тяжкість злочину, інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя ОСОБА_2 не встановила, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушила вимоги пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України, не було взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Луценко проти України» у рішенні від 19 листопада 2012 року та рішеннях від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», а також від 09.07.2009 у справі «Мурен проти Німеччини» (Mooren v. Germany), від 27.02.2007 у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia).
Вказане свідчить про ігнорування слідчим суддею ОСОБА_2 вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.
За наведених вище обставин, ВРП зазначила, що дисциплінарне провадження щодо позивача проведено Комісією з дотриманням процедури, передбаченої Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а встановлені Комісією факти щодо допущених суддею ОСОБА_2 істотних порушень законодавства та аналіз дисциплінарної справи свідчать про вчинення нею дисциплінарного проступку та є підставою для її звільнення відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, у зв'язку з чим 23 березня 2017 року прийняла рішення № 592/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку».
Судова колегія приходить до висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та наявність підстав для його скасування у відповідності до частини 2 статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі також Закон №1798-VIII) з огляду на таке.
Статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя.
15 березня 2017 року було завершено реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя.
Відповідно до абзацу другого пункту 19 розділу 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади, прийняті до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі також Закон № 14