ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 913/661/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
за участю представників:
прокуратури - Збарих С.М.
позивача - не з'явився
відповідача - Сокальська О.О.
третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Дучал Н.М., Тихий П.В.) у справі № 913/661/17
за позовом Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТОР"
про стягнення 1 146 454,82 грн,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року перший заступник прокурора Луганської області звернувся в Господарський суд Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ" (далі - відповідач) про стягнення 1 146 454,82 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
1.1. Позовна заява мотивована тим, що відповідач 28.12.2016 набув право власності на нерухоме майно - торгівельний центр "Амстор" площею 11 642,7 кв.м за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Космонавтів, 28, проте, у період з 28.12.2016 по 31.08.2017 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів, що є підставою для відшкодування позивачу збитків - упущеної вигоди у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.
1.2. У подальшому, 30.11.2017, прокурор змінив нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та послався на те, що спірна сума коштів є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Короткий зміст ухвалених у справі рішень
2. Справа неодноразово розглядалась господарськими судами.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 146 454,82 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
3. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 залишено без змін та одночасно змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.
4. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі № 913/661/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
5. Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.
5.1. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 377 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України, статті 7, 31 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку, що договір оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 не був припинений повністю 28.12.2016, а припинився лише щодо зобов'язань для ТОВ "Амстор". Тобто, з 28.12.2016 ТОВ "БС ПРОПЕРТІ" фактично стало стороною договору оренди землі, за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Встановивши, що договір оренди землі від 19.01.2010 не був припинений сторонами у встановленому законом порядку та є чинним, суд відмовив в задоволенні позову, вказавши, що за наявності договірних правовідносин сторін відшкодування шкоди не може бути належним способом захисту.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 146 454,82 грн.
6.1. Мотивуючи дане рішення, апеляційний господарський суд посилаючись на положення статей 377 Цивільного кодексу України, 120 Земельного кодексу України, статтю 7 Закону України "Про оренду землі" встановив, що відповідач, володіючи об'єктом нерухомості, який розташовано за адресою: проспект Космонавтів, 28, мікрорайон 73 в м. Сєвєродонецьк Луганської області, користується земельною ділянкою під вказаною нерухомістю площею 3,4014 га без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою (укладення договору оренди з Сєвєродонецькою міською радою та державної реєстрації такого права), з огляду на що грошові кошти, як безпідставно збережені орендні платежі підлягають стягненню з відповідача на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції
7. Додатковою постановою від 21.12.2018 у даній справі апеляційний господарський суд здійснив розподіл судових витрат, стягнув з відповідача на користь прокуратури Луганської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 17 196,82 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 25 795,23 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
8. Відповідач подав касаційні скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2018, в яких просить скасувати оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 та відмовити в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційні скарги (узагальнено)
9. Суд апеляційної інстанції застосовуючи положення статей 120, 125 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" не дотримався висновків суду касаційної інстанції, наслідком чого стало неправильне застосування зазначених норм матеріального права.
9.1. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018, з матеріалів справи вбачається, що прокурором і позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, при цьому, бездіяльність позивача свідчить про відсутність вини відповідача, а отже і про відсутність правових підстав для стягнення із товариства коштів за період з 08.04.2017 по 31.08.2017. Проте, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України та дійшов іншого висновку, зазначивши, що відсутність вини відповідача у неможливості своєчасного укладення договору з Сєвєродонецькою міською радою не впливає на вирішення спору, оскільки вина не має значення при відшкодуванні шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, а важливим є сам факт неправомірного збереження майна однією особою за рахунок іншої.
9.2. Апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, не застосовано ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, а також застосовано норми, які не підлягали застосуванню - ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
9.3. Оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, судом неправомірно покладено судові витрати на відповідача.
Позиція прокурора у відзиві на касаційні скарги
10. Висновок апеляційного суду про те, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, є обгрунтованим.
11. Позивач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не надали, що відповідно до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2010 між Сєвєродонецькою міською радою (далі - орендодавець) та ТОВ "Амстор" (далі - орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №04104190075 від 12.02.2010. Об'єктом оренди за договором є земельна ділянка площею 3,4014 га - землі комерційного використання (під торговий центр "Амстор"), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73. На даній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - торговий центр "Амстор". Договір укладено на 25 років, строком по 22.10.2034 включно. В п. 35 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку на який його було укладено.
12.1. Господарські суди також установили, що ТОВ "БС-Проперті" 28.12.2016 став власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 3, 4014 га по вул. Космонавтів, 28 у м. Сєверодонецьку.
12.2. Рішенням позивача від 07.04.2017 № 1299 право користування земельною ділянкою ТОВ "Амстор" за договором оренди земельної ділянки було припинено у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи. Проте, договір оренди не був припинений у встановленому законом порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
13. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
14. Предметом даного спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладання договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у вигляді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК України є збитками у вигляді упущеної вигоди. В подальшому прокурор змінив нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та послався на те, що спірна сума коштів є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
15. Відповідно до положень статті 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
16. Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
17. Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на