Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 152/100/18
провадження № 61-40460 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року у складі судді Славінської Н. Л. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Оніщука В. В., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, в розмірі 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Посилаючись на зміну законодавства щодо підвищення мінімальної заробітної плати та мінімального розміру аліментів, а також на те, що розмір стягнутих з відповідача аліментів є меншим за розмір, визначений статтею 182 СК України, і є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини, просила відповідно до положень статті 181 СК України змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до повноліття сина.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року у твердій грошовій сумі з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх у частці від доходу в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту порушення прав дитини на її належне утримання, оскільки розмір сплачуваних відповідачем аліментів є недостатнім для утримання та розвитку дитини, і є меншим законодавчо визначеного мінімального розміру аліментів, що суперечить вимогам частини другої статті 182 СК України, оскільки прожитковий мінімум для дитини вікoм до 6 років з 01 січня 2018 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 1 492,00 грн на одну особу в розрахунку на місяць. У задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів з дня звернення з цим позовом до суду суд відмовив, посилаючись на те, що у зазначеній справі спір стосується не призначення аліментів, а зміни способу їх стягнення. Крім того, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України, оскільки вона стосується порядку зміни розміру аліментів судом, а не порядку зміни способу їх стягнення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 рокузалишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2, у якій він просить скасувати рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що вирішуючи вимоги про зміну способу присудження аліментів та їх розміру, суди попередніх інстанцій не урахували та не застосували положення статті 192 СК України, зокрема визначені у ній обставини, що враховуються судом при зміні розміру аліментів, а саме: не дослідили чи змінився його матеріальний стан, не надали належної правової оцінки наявності на його утриманні малолітньої дитини від іншого шлюбу та непрацездатного батька. Вказував на безпідставну зміну судами способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на стягнення їх у частці від його заробітку (доходу), оскільки він ніде не працює і має мінливий, нерегулярний дохід.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому вона зазначала, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з'ясували обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, а тому оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня
2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 14 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх