Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 400/1207/16-ц
провадження № 61-27167св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М., Дуковського О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення незаконно отриманих грошових коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що під час спільного проживання із ОСОБА_6 ними придбаний житловий будинок із надвірними будівлями. За належну частку будинку він сплатив їй 19 000,00 дол. США. Незважаючи на те, що він віддав ОСОБА_6 кошти за її частину спільного майна, вона звернулася до суду із позовом до нього про виділ у натурі частки майна, що є у спільній сумісній власності. Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2015 року, ОСОБА_6 виділено частку із майна, що є у спільній сумісній власності, а саме 1/2 частини вказаного житлового будинку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд. У ході розгляду цієї справи відповідачі підтвердили факт отримання від нього грошей у сумі 19 000,00 дол. США.
Із урахуванням наведених обставини, позивач просив суд стягнути із відповідачів на його користь безпідставно отримані ними кошти у сумі 19 000,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду із позовом складає 476 898,10 грн.
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір не є договором позики, однак грошові кошти не підлягають поверненню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення незаконно отриманих грошових коштів відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що надані сторонами боргові розписки від 27 березня та 29 серпня 2011 року підтверджують наявність укладеного між сторонами договору позики і не дають підстав стверджувати, що передані позивачем 19 000,00 дол. США спрямовані на компенсацію вартості частки у спільному майні подружжя, у зв'язку із чим у задоволені позову необхідно відмовити за недоведеністю.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справ, не дослідив усі докази у справі. Строк позовної давності необхідно розраховувати із 19 червня 2014 року - із дня, коли ОСОБА_6 повторно звернулася до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в