Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 725/2177/18
провадження № 61-39303 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Національний Банк України,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного Банку України на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2018 року у складі судді Перепелюка І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року Національний банк України (далі НБУ), заінтересовані особи: ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області), звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Курочки В. І. (далі державний виконавець Курочка В. І.).
Вимоги скарги обгрунтовував тим, що 13 березня 2018 року НБУ направило до МВ ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській областізаяву про примусове виконання вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2006року у справі №1-266, яке набрало законної сили 13березня 2007 року, на підставі виконавчого листа від 14березня 2007 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь НБУ
2 400,00 грн на відшкодування майнової шкоди. 11 квітня 2018 року заявник отримав повідомлення державного виконавця Курочки В. І. від 28 березня
2018 року № 115/30085 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з ненаданням НБУ підтвердження сплати авансового внеску.
Посилаючись на те, що НБУ є органом державної влади, а тому на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільнений від сплати авансового внеску, просив визнати протиправними дії державного виконавця Курочки В. І. щодо повернення виконавчого документу та зобов'язати його розпочати примусове виконання вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 листопада 2006 року у справі №1-266, що набрав законної сили 13 березня 2007року, на підставі виконавчого листа від
14 березня 2007 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь НБУ
2 400,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2018 року скаргу НБУ залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що НБУ у порушення статті 449 ЦПК України подав скаргу з пропуском десятиденного строку з дня, коли йому стало відомо про порушення державним виконавцем його права.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2018 року апеляційну скаргу НБУ на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2018 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з 01 січня 2018 року представництво у суді апеляційної інстанції при розгляді справ повинно здійснюватись адвокатами. Апеляційну скаргу підписано представником НБУ - Голевим Ю. В. (довіреність від 03 квітня 2018 року), відомості про статус якого, як адвоката, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні, а тому суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року до суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга НБУ, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення скарги,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до пункту 11 частини 16-1 розділу XV Перехідних положень Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно адвокатами буде здійснюватися з 01 січня 2020 року. Ураховуючи, що НБУ за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, апеляційний суд безпідставно ухвалив оскаржуване рішення та повернув апеляційну скаргу заявнику.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов вис