Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 337/3732/16-ц
провадження № 61-11053св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Григорович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 02 березня 2017 року у складі судді Сидорової М. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Запорізького МНО) Гура М. Г., про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на майно.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що починаючи з березня 1995 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_8, з яким 20 лютого 1998 року був укладений шлюб. 31 серпня 2005 року за спільні кошти подружжя придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була оформлена на ОСОБА_8 У цій квартирі зроблений ремонт, після чого подружжя в ній тривалий час мешкало. Крім того, за час шлюбу на ім'я ОСОБА_8 відкритий депозитний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», на якому перебувають грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, які спільно накопичені разом із ОСОБА_8
Вважає, що набуте за час шлюбу з ОСОБА_8 майно, а саме: спірна квартира та грошовий вклад є спільною сумісною власністю подружжя, її частка та частка ОСОБА_8 у цьому майні є рівними, тобто становлять по 1/2 частини кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, у зв'язку з чим відкрилась спадщина. Проте 28 жовтня 2015 року ОСОБА_8 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького МНО Гурою М. Г., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 1795, відповідно до змісту якого спірну квартиру спадкодавець заповідав своєму онуку - ОСОБА_5 Також зазначає, що за законом спадкування спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є: вона, як дружина померлого, ОСОБА_6 - син померлого та ОСОБА_5 - онук ОСОБА_8 за правом представлення, оскільки донька спадкодавця та мати ОСОБА_5 - ОСОБА_9 померла у 1999 році. У порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, як спадкоємиці першої черги, їй належить 1/6 частини спірної квартири та 1/6 частини грошових коштів, які перебувають на депозитному рахунку.
Посилаючись на викладене позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частини вказаної квартири, як на частку в спільній сумісній власності, та на 1/6 частини спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8; визнати за нею право власності на частину грошового вкладу разом із відсотками та компенсаціями, що перебуває на депозитному рахунку, відкритому у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_8, а саме: на 1/2 частини грошового вкладу як частку спільної сумісної власності подружжя, на 1/6 частини грошового вкладу в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8; визначити за померлим ОСОБА_8 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя, а саме: спірної квартири та грошового вкладу; стягнути з відповідачів судові витрати.
У листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зменшення розміру обов'язкової частки відповідача у спадщині.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 жовтня 2015 року його дід ОСОБА_8 склав заповіт, за яким належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповідав йому. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. 05 вересня 2016 року він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте постановою від 05 вересня 2016 року йому було відмовлено у прийнятті спадщини за заповітом на все майно, зазначене у заповіті, без урахування обов'язкової частки відповідача та без видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Вважав, що квартира зазначена в заповіті, належить спадкодавцю на праві особистої власності, тому не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана померлим 31 серпня 2005 року за особисті кошти, які були ним отримані в цей же день, а саме: 31 серпня 2005 року від продажу власної квартири АДРЕСА_2, яка належала йому на праві особистої власності до укладання шлюбу зі ОСОБА_4
Крім того, вважає, що розмір обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_4, яка є непрацездатною вдовою, повинна бути зменшена з урахуванням набуття нею права особистої приватної власності на все рухоме майно подружжя (речі звичайної домашньої обстановки та вжитку), а також у зв'язку з неприязними стосунками між нею та спадкодавцем на момент смерті останнього.
З урахуванням викладеного, позивач просив зменшити обов'язкову частку ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 до 1/12 частини та визнати за ним право власності на 11/12 частини спірної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути зі ОСОБА_4 на його користь судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, як частку спільного сумісного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину грошового внеску з усіма процентами та компенсаціями, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_8 відповідно до договору від 05 травня 2015 року № SAMDNWFD0070607789201 із залишком вкладу на момент смерті ОСОБА_8 у розмірі 5 000,00 грн, як частку спільного сумісного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частини грошового внеску з усіма процентами та компенсаціями, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_8 відповідно до договору від 05 травня 2015 року № SAMDNWFD0070607789201 із залишком вкладу на момент смерті ОСОБА_8 у розмірі 5 000,00 грн, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 5/12 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка за заповітом належить онуку спадкодавця - ОСОБА_5, проте дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_4 має право на обов'язкову частку у спадщині за законом, як на частку в спільному сумісному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року у частині відмови ОСОБА_4 у позові щодо визнання за нею права власності на 1/12 частини квартири та в частині стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат пов'язаних зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову.
За ОСОБА_4 визнано право власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, як на обов'язкову частку у спадщині, яка залишилась після смерті ОСОБА_8, відмовлено у стягненні зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судового збору та витрат на правову допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що всі обставини справи, а також розмір часток у спадкуванні встановлені правильно, оскільки спадкоємцями за законом першої черги у цій справі є три особи, тобто розмір часток, які б належали кожному зі спадкоємців за законом становить 1/3 частини спадкового майна, а тому розмір обов'язкової частки ОСОБА_4 становить половину від 1/3 частини спадкового майна, а саме: 1/12 частини спірної квартири.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
25 січня 2018 року ОСОБА_5 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову щодо визнання за ним права власності на 5/6 частини квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, крім того відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_4 щодо визнання вказаної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частини квартири як на частку у спільному сумісному майні подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що апеляційним судом не проведений аналіз його тверджень, які були надані в апеляційній скарзі щодо обов'язкової частки відповідача у спадщині та не зазначено жодних законних підстав і мотивів для прийняття у цій справі оскаржуваного рішення.
Станом на час розгляду зазначеної справи у Верховному Суді від учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова апеляційного суду - без змін.
Судом установлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладений шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Хортицького району м. Запоріжжя від 20 лютого 1998 року № 56.
Згідно з договором купівлі-продажу від 31 серпня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького МНО Тарасовою А. П., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 2698, ОСОБА_8 отримав кошти у сумі 105 000,00 грн за відчуження однокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 35,13 кв. м, житловою - 17,2 кв. м, яка належала йому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Ленінської районної Ради народних депутатів від 23 червня 1993 року, відповідно до розпорядження від 23 червня 1993 року № 2513-П.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького МНО Тарасовою А. П., зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 2700, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4, ОСОБА_8 сплатив ОСОБА_11 кошти у сумі 92 500,00 грн та зареєстрував на власне ім'я однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 29,76 кв. м, житловою - 14,6 кв. м.
Відповідно до поданої ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Запорізького МНО Тарасової А.П. заяви від 31