1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 334/5566/16-ц

провадження № 61-27250св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року у складі судді Колесник С. Г. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2016 року Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - ВАТ «Запоріжжяобленерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії.

Позов мотивований тим, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі відкритого особистого рахунку № 573714006 постачає електричну енергію ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач споживає та здійснює оплату електричної енергії на підставі виставлених позивачем рахунків.

Правовідносини між енергопостачальником та побутовим споживачем електричної енергії регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - Правила), які є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

29 лютого 2016 року при здійсненні рейдовою бригадою Правобережного районного відділення електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» виявлено порушення відповідачем Правил, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника з порушенням схеми обліку підключення е/проводки поза приладом обліку. Порушення здійснювалося приховано. Виявлене порушення зафіксовано актом про порушення від 29 лютого 2016 року № 00139134.

На підставі пункту 3.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика) відповідачу нараховано обсяг та вартість необлікованої електроенергії внаслідок порушення ним Правил у кількості 14 494,00 кВт/год на суму 14 929,92 грн.

У зв'язку із наведеними обставинами, позивач просив суд стягнути із відповідача вартість не облікованої електричної енергії у розмірі 14 929,92 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 14 929,92 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем вимог Правил. Акт про порушення від 29 лютого 2016 року № 00139134складено правомірно, факти викладені у ньому не спростовані. Розмір обсягу та вартості необлікованої електричної енергії розрахований відповідно до вимог Методики.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що акт пропорушення від 29 лютого 2016 року № 00139134 складений компетентними працівниками у межах їх повноважень, факти викладені у ньому не спростовані відповідачем. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року та ухвалуАпеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що акт про порушення від 29 лютого 2016 року № 00139134 складений із порушенням вимог Методики. Судами не досліджувалося питання щодо повноважень та необхідної кваліфікації працівників позивача складати акт про порушення. Також, судами не перевірено правильність проведення позивачем розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Із урахуванням обставин справи, розмір відшкодування шкоди підлягає зменшенню відповідно до вимог частини четвертої статті 1193 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

Судами встановлено, що 29 лютого 2016 року при перевірці будинку № 10, розташованого за адресою: вул. Мурманська у м. Запоріжжі, предста

................
Перейти до повного тексту