Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 464/5267/16-ц
провадження № 61-26338св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Житлово-будівельний кооператив № 166,
відповідач - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 166 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року у складі судді Теслюка Д. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівнського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року Житлово-будівельний кооператив № 166 (далі - ЖБК № 166) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово?комунальні послуги.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що член ЖБК № 166 ОСОБА_4 та члени його сім'ї ?дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6, проживають у квартирі АДРЕСА_1, та систематично порушують статті 67, 68 Житлового кодексу Української РСР (далі ? ЖК Української РСР) та пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово?комунальні послуги», якими встановлено, що плата за комунальні послуги проводиться за затвердженими у встановленому порядку тарифами, і мешканці зобов'язані своєчасно, тобто у строки, встановлені законом, вносити квартирну плату за комунальні послуги. Внаслідок несплати, або сплати не у повному обсязі ОСОБА_4 та членами його сім'ї коштів за комунальні послуги станом на 01 жовтня 2015 року, їх заборгованість за теплопостачання та підігрів води складає 12 025,19 грн, а за утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 вересня 2016 року ? 6 377,09 грн. Оскільки ОСОБА_7 до 03 серпня 2012 року була зареєстрована та проживала за вказаною адресою, вона також повинна сплачувати комунальні послуги за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року солідарно з іншими мешканцями квартири.
Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його користь заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у сумі 9 087,01 грн та заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у сумі 3 321,36 грн; стягнути солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 серпня 2012 року по 01 жовтня 2015 року у сумі 2 938,18 грн та заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 серпня 2012 року по 01 вересня 2016 року у сумі 3 055,73 грн, а також судові витрати.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7на користь ЖБК № 166 заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у сумі 4 096,97 грн. Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ЖБК № 166 заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 серпня 2012 року по 01 жовтня 2015 року у сумі 2 938,18 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі користувалися послугами із централізованого постачання теплової енергії, від їх отримання не відмовлялися, а відсутність договору про надання послуг з теплопостачання не є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог. При цьому вимоги позивача про стягнення коштів, які вже були стягнуті рішенням Сихівського районного суду м. Львова, та частини коштів на відшкодування сплачених ЖБК № 166 штрафних санкцій, стягнутих рішенням господарського суду, є безпідставними.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення оплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суд першої інстанції виходив з того, що ЖБК № 166 як кооператив, який самостійно забезпечує утримання будинку та прибудинкової території, визначаючи розмір внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території, повинен виходити із розміру витрат, передбачених кошторисом об'єднання, який повинен затверджуватися загальними зборами. Оскільки кошторис, на підставі якого здійснювалося нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, загальними зборами не затверджувався, позивачем документально не підтверджено порядок нарахування оплати, тому відсутні підстави для задоволення цієї вимоги.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ЖБК № 166 відхилено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, оцінивши належним чином надані сторонами докази та встановивши всі обставини, ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ЖБК № 166 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо можливості затвердження загальними зборами кооперативу цін/тарифів на послуги із утримання будинку та прибудинкової території, оскільки законодавством передбачено, що такі тарифи встановлюються органами місцевого самоврядування. Рішення судів у частині відмови у стягнення із відповідачів на користь позивача 1 706,66 грн штрафних санкцій ЖБК № 166 є необґрунтованим, судами не вказано мотивів відмови.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ЖБК № 166 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені