Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 461/2212/17-ц
провадження № 61-29313св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у складі судді Стрельбицького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС України у Львівській області), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 грудня 2006 року його звільнено з посади старшого оперуповноваженого Державної служби боротьби із економічною злочинністю Сокальського районного відділу управління МВС України в Львівській області відповідно до наказу управління МВС України у Львівській області від 22 грудня 2006 року № 442 о/с.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, зобов'язано ГУ МВС України у Львівській області у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, що була нарахована у листопаді 2006 року, провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_4 та виплатити належні йому суми.
У період із 01 січня 2007 року по 01 січня 2017 року у результаті незаконних дій посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області йому заподіяні майнові збитки у розмірі 6 783,50 грн, оскільки у зв'язку із невиплатою відповідачем вихідної допомоги у розмірі 1 938,29 грн, він був позбавлений можливості покласти гроші на депозит у банк та отримати дохід у вигляді процентів.
Крім того, ГУ МВС України в Львівській області, надаючи суду недостовірну інформацію, стверджувало, що його позов є безпідставним, чим завдало йому моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі, гідності, ділової репутації, моральних переживаннях, пов'язаних із позбавленням права будь-якими незабороненими засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань, порушенні нормальних стосунків із оточуючими людьми.
Із урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути із відповідачів на свою користь 6 700,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено причинний зв'язок між заподіяною йому шкодою та неправомірними діями відповідача, не зазначено у чому саме полягає заподіяна шкода та необґрунтовано розмір відшкодування такої шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази та встановивши всі обставини справи, ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року та ухвалуАпеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували норми статей 8, 22, 40, 55, 56, 124 Конституції України, статей 16, 22, 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У порушення вимог статті 213 ЦПК України 2004 року суди не вказали причини відхилення доказів, поданих позивачем. Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам, встановлених статтею 215 ЦПК України 2004 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлен