Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 396/388/17
провадження № 61-33832св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Кухарської Н. А., від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Дьомич Л. М., Мурашко С. І., від 05 вересня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6, про поділ квартири.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 06 червня 2005 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. У подружжя народилося двоє дітей. В період шлюбу позивач роботи не мала, але вела домашнє господарство, займалася доглядом і вихованням їх дітей. Матеріально забезпечував сім'ю відповідач. 06 червня 2014 року у шлюбі за спільні кошти вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1, але право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем. Відповідач не визнає права дружини на частку у спільній сумісній власності і на початку 2016 року виселив її разом з дитиною з квартири.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, в порядку розподілу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року позов задоволено. Визнано в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоспірну квартиру було придбано сторонами по справі у період шлюбу за спільною згодою подружжя та для забезпечення потреб сім'ї у окремому житлі. У зв'язку з відсутністю переконливих доказів того, що на придбання квартири були витрачені кошти, які належали особисто відповідачу, суд дійшов висновку, що квартира є спільною сумісною власністю сторін по справі і їх частки у праві спільної сумісної власності є рівними.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилено, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що спірне майно придбано в період шлюбу сторін по справі, в інтересах їх сім'ї та за кошти, які не належали будь-кому з них особисто, правильно визнав спірне майно спільною сумісною власність та визначив частки кожного із співвласників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, не в повній мірі були дослідженні докази, на які посилалися сторони щодо джерела походження коштів, за які було придбано спірне житло. Отримані відповідачем кошти за договором позики від 01 травня 2014 року у розмірі 270 тис. грн було витрачено на купівлю квартири, яка є предметом спору. При вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статті 60 СК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 06 серпня 2005 року по 23 серпня 2016 року сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: сини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно договору купівлі-продажу від 06 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М., ОСОБА_5 купив у ОСОБА_10 і ОСОБА_11 квартиру за АДРЕСА_4. Продаж вчинено за 98 819 грн, які покупець сплатив продавцям до підписання цього договору (а. с. 10 - 11).
Пунктом 6 зазначеного договору визначено, що договір укладається і квартира купується за письмовою згодою другого подружжя покупця - ОСОБА_4, справжність підпису якої засвідчена приватним нотаріусом Українською Н. М. 06 червня 2014 року.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 06 червня 2014 року ОСОБА_4, відповідно до статті 65 СК України, надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_5 придбати будь-який житловий будинок або квартиру, земельну ділянку та укласти договір купівлі-продажу, засобом платежу за яким будуть гроші, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя. Вона також стверджувала у заяві, що правочин відповідає інтересам їх сім'ї та спільному волевиявленню (а. с. 96).
Згідно рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у справі № 396/886/16-ц від 30 вересня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 заборгованість за договором позики від 01 травня 2014 року у сумі 270 тис. грн, у задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу відмовлено повністю (а. с. 51-52, 69-70).
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_5 отримав у борг кошти від ОСОБА_12 без відома та згоди дружини ОСОБА_13 Факт витрачання коштів в інтересах сім'ї не підтверджено.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у справі № 1116/3554/12 від 17 січня