Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 209/5027/14-ц
провадження № 61-12401св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 32 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Третя дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року ускладі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Житлово-будівельний кооператив № 32 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі -
ЖБК № 32 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області), Третя дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, ОСОБА_5, про визнання права власності на 1/6 частину квартири у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 06 березня 2009 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Вказувала, що вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у шестимісячний строк, передбачений законом подали заяви до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_6
17 червня 2014 року вона звернулась до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця на квартиру
АДРЕСА_4, але постановою нотаріуса від 17 червня
2014 року їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на зазначену квартиру на ім'я спадкодавця ОСОБА_6
Зазначала, що згідно з даними інвентаризаційної справи право власності на спірну квартиру станом на дату останньої реєстрації - 05 грудня 1994 року, було зареєстровано за ОСОБА_5, яка була дружиною ОСОБА_6
у період з 25 червня 1976 року до 10 вересня 1991 року.
За даними домової книги № 1 порядковий номер № 166, ОСОБА_6 був зареєстрований з 08 червня 1981 року за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації місця проживання 20 квітня 2012 року на підставі свідоцтва про смерть.
Посилаючись на те, що пайовий внесок за квартиру був сплачений подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за період їх шлюбу за рахунок їх спільних коштів, тому вказана квартира є їх спільним майном подружжя, а отже належна ОСОБА_6 1/2 її частка входить до складу спадщини.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнати за нею право власності на 1/6 частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у період шлюбу та сумісного проживання подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пайовий внесок до ЖБК № 32 м. Дніпродзержинська за квартиру АДРЕСА_2 не був повністю сплачений, а частина паю, була внесена за рахунок коштів, подарованих особисто ОСОБА_7, тому спірна квартира не може бути визнана спільним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Оскільки, квартира АДРЕСА_3 не є спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тому не може вважатися спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 частина цієї квартири.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Справ апеляційним судом переглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що враховуючи приписи статті 1218 ЦК України, апеляційний суд вважав, що спадкодавець
ОСОБА_6 за життя, протягом 20 років, з вимогами щодо вселення, визнання права власності на вказану квартиру не звертався, комунальні послуги не сплачував, що вказує про відсутність його наміру на визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим він не набув права власності на спірну квартиру, а тому його спадкоємець ОСОБА_2 також не набула такого права власності в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну № 209/5027/14-ц зДніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 20 липня 2017 року справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи:
ЖБК № 32 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Третя дніпродзержинська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, ОСОБА_5, про визнання права власності на 1/6 частину квартири у порядку спадкування за законом призначено до розгляду.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін
до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
06 березня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення приписів статей 212-214, 303, 315 ЦПК України дійшов помилкового висновку щодо необхідності залишення без змін рішення суду першої інстанції, змінивши обґрунтування відмови в задоволенні позову, зазначивши при цьому підставу для відмови в задоволенні позовних вимог те, що спадкодавцем не було набуто права власності на спірну квартиру.
Зазначала, що судом касаційної інстанції було встановлено, що пайовий внесок за спірну квартиру було сплачено подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за час шлюбу за рахунок спільних коштів, отже ця обставина є доведеною та не підлягає повторному доказуванню згідно частини третьої статті 61 ЦПК України.
Вважала неправильними висновки апеляційного суду про те, що
ОСОБА_6, за життя не мав наміру на визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6, у зв'язку з чим спадкодавець не набув права власності на неї, а тому спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування.
Також зазначала, що апеляційний суд залишив поза увагою відсутність вчинення ОСОБА_5 дій щодо зняття з реєстрації
ОСОБА_6, звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя відносно спірної квартири, що підтверджує не заперечення нею юридичного факту права спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1
Також вважала, що право померлого ОСОБА_6 на спірну квартиру, набуто за час шлюбу за спільні кошти, що передбачено нормами закону, тому після набуття такого законного права, вчиненням чи не вчиненням ним будь-яких дій, які, на думку колегії апеляційного суду, він повинен був вчинити за життя, не мають правового значення щодо порядку набуття уже набутого ним в силу закону права на квартиру, пай за яку було сплачено ним за час шлюбу за спільні кошти.
Заперечення сторін на касаційну скаргу
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вони зазначали, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Вважали, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кінцеві пайові внески за спірну кооперативну квартиру сплачувались за час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 з 25 вересня 1976 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а.с. 9 т. 1).
Від шлюбу вони мають двох дорослих синів: ОСОБА_3 та
ОСОБА_4
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська
від 01 серпня 1991 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 33 т. 2).
10 вересня 1991 року Дніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зроблено запис за № 429 щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 9 т. 1)
Рішенням Дніпровської районної ради народних депутатів
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 1981 року № 161 було затверджено список осіб на отримання житлової площі
у ЖБК № 32 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
по просп. Металургів, 32 у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, а згідно з додатком до зазначеного рішення ОСОБА_7 у складі сім'ї із 4 осіб була включена до списку на отримання житлової площі
в ЖБК № 32 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
З 08 червня 1981 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1 у
м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.
06 березня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер (а.с. 17 т. 1).
Після смерті ОСОБА_6 у встановлений законом строк до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявами про прийняття спадщини звернулися сини померлого: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також дружина померлого - ОСОБА_2
04 липня 2014 року та 06 серпня 2014 року державним нотаріусом Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину кожному,
а саме на 31/100 частку житлового будинку з г