Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 462/1992/15-ц
провадження № 61-21435св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 червеня 2017 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (далі - ОКП ЛОР «БТІ та ОЕ»), про визнання договору дарування квартири недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2011 року між нею та її батьком ОСОБА_5 було укладено договір дарування квартири, який було посвідчено нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Книш (Дитюк) Г. М. та зареєстровано в реєстрі за № 731, відповідно до якого, ОСОБА_5 подарував їй квартиру АДРЕСА_1
26 вересня 2012 року на прохання рідної сестри, нею було укладено договір дарування спірної квартири зі своїми племінницями ОСОБА_3 та
ОСОБА_4, останні пообіцяли надавати їй матеріальну допомогу, утримувати та доглядати її до смерті.
Проте після укладення договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їй матеріальну допомогу не надавали, вона була змушена зі своєї пенсії сплачувати кошти за квартиру та комунальні послуги.
Зазначала, що при укладенні договору дарування, вона помилилась щодо його правової природи, прав і обов'язків сторін договору, вважаючи його договором довічного утримання.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просила суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 у
м. Львові, посвідченого 26 вересня 2012 року приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Дитюк Г. М., реєстраційний номер № 1447, недійсним, та скасувати його реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року
у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання договору дарування від 26 вересня 2012 року недійсним з підстав, передбачених статтею 229 ЦК України, оскільки судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору дарування ОСОБА_2 помилялася, а саме, неправильно сприймала фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що договір дарування не був би вчинений, тому позовні вимоги є необґрунтовані.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 червня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, посвідчений 26 вересня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу
Дитюк Г. М., реєстраційний номер № 1447.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 є особою похилого віку, укладаючи договір мала на меті отримати від відповідачів необхідну допомогу і догляд, і не мала наміру дарувати квартиру, яка була її єдиним житлом, у якій проживає, тому вважав, що зазначене свідчить про укладення позивачем спірного договору дарування під впливом помилки.
При цьому було враховано, що після укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_2 продовжувала проживати у спірній квартирі, передача квартири фактично не відбулася, що підтверджує реальні наміри ОСОБА_2 на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 462/1992/15-ц із Залізничного районного суду м. Львова.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - ОКП ЛОР «БТІ та ОЕ», про визнання договору дарування недійсним призначено до розгляду.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
03 травня 2018 року справа надійшла з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що стан здоров'я ОСОБА_2 не викликав сумніву в тому, що вона усвідомлювала значення своїх дій, також остання не заперечувала, що між нею та відповідачами не обумовлювались види матеріального забезпечення і догляду.
При укладенні договору нотаріусом роз'яснювалось ОСОБА_2 правові наслідки укладення договору дарування, тому вважала, що відсутні правові підстави для визнання оспорюваного договору дарування недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України.
Також вважала, що та обставина, що ОСОБА_8 після оформлення оспорюваного договору дарування продовжувала проживати у спірній квартирі та здійснювати оплату комунальних платежів, не означає, що вона не розуміла природу договору дарування.
Зазначала, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вона зазначала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
При цьому посилалась на те, що у вказаній квартирі крім неї ще проживає її мати, ця квартира - єдине їхнє житло, у неї була необхідність у сторонній допомозі, тому мала намір на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 30 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири, який посвідчено нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Книш (Дитюк) Г. М. та зареєстровано в реєстрі за № 731. Згідно умов указаного договору,
ОСОБА_5 подарувала своїй дочці ОСОБА_2, а остання прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
26 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та її племінницями - дочками рідної сестри ОСОБА_9 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири, який було посвідчено нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дитюк Г. М. і зареєстровано у реєстрі за № 1447 Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли в дар в рівних частинах кожний квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України